O.Torvald показав новий кліп. Ось де справжня життєтворчість, ось де футуризм

O.Torvald продовжує експериментувати зі звуком, стилем та образами у кліпах. І це радує, бо з цих експериментів часто народжується щось епатуюче, нове та унікальне. От як пісня “Роздягни мене”, яку українські рокери заспівали з Юлією Юріною, гурт YUKO. Після презентації цього треку на Atlas Weekend фани та журналісти чекали на кліп. Ще б пак — Галич прямісінько на сцені поцілував Юлію. Ось тобі справжнє мистецтво, справжня життєтворчість. 

Журнал “Артефакт” взагалі останнім часом частенько пише тексти про музикантів та поетів, які творять мистецтво життєтворчості. Як це? Ну це, як живеш, що відчуваєш, те й твориш у піснях, віршах, перформенсах. Почали ми з Володимира Гольцшмідта, поета, який гіпнотизував курей, ходив голи та розбивав дошки на сцені під час декламації своїх поезій. Жив цей двометровий здоровань в часи Маяковського, Єсеніна та Семенка й дружив з першими двома.

Далі дали ми рецензію на альбом проєкту “Паліндром”, бо то щось справжнє, крафтове, душевне. Бо коли репер починає грати до сліз хвилюючий пост-панк, то не можна не захоплюватися цим справжнім мистецтвом.

І ось Женя Галич та гурт O.Torvald. Ми завжди слідкували за творчістю музикантів, ходили на їх концерти. Навіть більше — засновники журналу зростали разом з О.Торвальд. Ще у 2008 році ми дивилися перший кліп хлопців “Не залишай”, потім офігівали від альбому  “В тобі”, відвідали кілька презентацій платівки “Примат”.

У  O.Torvald  багато хейтерів. І зараз нам скажуть, що ми тут топимо за O.Torvald  і що в них погана музика, і Галич такий сякий. Але нам пофіг на цю критику. І знаєте чому? Бо ми чесні перед самими собою, перед читачами, вміємо перепрошувати за помилки та хочемо казати правду. І наша правда звучить приблизно так:

“Гурт O.Torvald  — один з найпрогресивніших, найкращих і найдієвіших в Україні”.

Чому? Бо чуваки постійно працюють, випускають альбоми, сингли, навчилися заробляти на альтернативній музиці. Це вам не попсу весільну робити, це все життя грати панк та інді, домішувати туди електроніку, нові семпли та звуки, драйвово виглядати на сцені.

O.Torvald — це життєтворчість. Бо вони грають те, що їм подобається і навчилися це продавати. Зрештою, якщо вам не подобається — не слухайте та не йдіть на їх концерт. Але ж сотні людей ходять на їх концерти.

Питання смаку, звісно ж, індивідуальне. Про естетику не сперечаються. Але все ж таки є поняття поганий смак. Навіть не поганий, а точніше сказати — слабкий смак. Це коли ти не виховуєш у собі смаки, не розвиваєш власну естетику, а просто хаваєш перше, що почуєш та побачиш.

O.Torvald може не подобатися, вкотре це повторимо. Але O.Torvald точно не може бути ознакою поганого смаку. Бо ця музика народжувалася з різних жанрів та стилів, вона складна, хоча партії — не математичні, легко підібрати на слух та виконати самому. Вона несе складний культурний досвід, в основі якого — еволюція панк-музиканта від дитячого захоплення й романтичної мрії до реального шоу-бізнесу та великої сцени. В основі цього досвіду — роки хардової роботи. І при цьому — себе не втрачено. Ось де справжня життєтворчість.

Хай там що, O.Torvald — це про майбутнє. Це музика майбутнього. Б вона завжди оновлюється та має коріння у класичному й вічному — панк-рокову. Фронтмен команди Женя Галич цілує на сцені Юлію з гурту YUKO. Ось де справжня життєтворчість, ось де справжній футуризм.

Роман Коржик, редактор журналу “Артефакт”