Приречені бути разом: фільм «Холодна війна»

В український прокат щойно вийшов новий фільм лауреата премії «Оскар» – «Холодна війна» Павла Павліковського, пише YABL. 

Де: кінотеатри України

Коли: з 8 листопада

Світова прем’єра стрічки відбулася в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, де її відзначили призом за найкращу режисуру. Логічно, що Польща висунула «Холодну війну» на здобуття «Оскара» за найкращий фільм іноземною мовою, адже попередня робота Павліковського, чорно-біла драма про Голокост «Іда», здобула нагороду Американської кіноакадемії в цій номінації в 2015 році.

У сценарії використана історія стосунків батьків

У сценарії «…війни» режисер частково використав історію стосунків своїх батьків, яких, як і головних дійових осіб, звали Зула й Віктор. Павліковський у зв’язку з цим згадував, що по окремості  вони були чудовими людьми, але разом «перетворювали все на катастрофу».

Фабула фільму розгортається дійсно в декораціях Холодної війни, притому її найнапруженішого періоду – в 1950-х, у Польщі, Східному Берліні, ще не відгородженому Муром, в Югославії й у Парижі. Головні ролі виконали Томаш Кот й Іоанна Куліг – зірки польського кіно середнього покоління.

Павліковський зближує героя та героїню через посередництво музики, для чого вводить в сюжет фольклорний ансамбль «Мазовше», яким керує Віктор в якості диригента і в якому співає Зула. Наскрізною темою всього сюжету є «Два сердечка» – спочатку проста сльозогінна сільська пісенька, а потім – прониклива джазова композиція, яку Зула співає в Парижі.Першочергово фільм – дует двох блискучих акторів, Іоанни Куліг (Зула) й Томаша Кота (Віктор).

Куліг показує неймовірну трансформацію своєї героїні від простої сільської співачки до паризької естрадної діви, але при цьому завжди дотримується сутності Зули як бунтарки, жінки незалежної й сильної, здатною перекинути будь-які усталені уявлення про ієрархії, стосунки статей, межі свободи. Зі свого боку, Кота втілює більш компромісного героя, який змушений весь час наздоганяти Зулу, слідувати за нею, і його зростання до того рівня свободи, який їй потрібен, відбувається болісно й драматично.

Від сільської співачки до паризької діви

Цю драму двох, як і «Іду», Павліковський поміщає в раму чорно-білого кіно. Це не тільки дозволяє домогтися більшої історичної автентичності, а й відповідає контрастним, потужним характерам, які й мучають, і кохають одне одного з рівною силою.

Назагал, ця лав сторі вийшла набагато більш мелодраматичною й поверхневою, аніж «Іда». Але рятують її дві речі, в яких Павліковський особливо сильний: блискучі акторські роботи й кінематографічна «машина часу», котра відносить нас туди, в еру Холодної війни, де ненавиділи до нестями й кохали до смерті.