Як римляни подарували світу Різдво

Напередодні Різдва просто сам Бог велів задатися питанням: «А звідкіля взагалі взялася традиція відмічати це свято?» І не просто відмічати, а святкувати так, як ми це робимо зараз, з вихідними днями, канікулами, подарунками та всеохоплюючою любов’ю до всіх і вся.

А традиція ця, як і багато інших, йде ще з Давнього Риму від, так званих, Сатурналій.

Сатурналії

Сатурналії були приурочені до дня зимового сонцестояння та тісно пов’язані з ім’ям бога Сатурна.

Він був покровителем землеробства, садівництва та виноградарства. Воно і не дивно, що свято, яким фактично закривався період будь – яких землеробських робіт назване його ім’ям. Крім того, римляни вірили, що колись Сатурн ходив по світу та вчив людей справедливості (він взагалі нібито жив певний час на землі, правив якимось царством та дав людям закони). Тому і Сатурналії були справді наповнені духом доброзичливості , справедливості та милосердя.

Весь місяць грудень був присвячений цьому богу, а саме свято відмічалося протягом неділі (з 17 по 23 грудня). В цей час вулиці Риму заповнював справжній карнавал. В ці дні люди пирували та раділи життю.

Всі громадські та господарські справи припинялися, злочинців було заборонено карати.

Але чи не найбільше в цей час раділи раби. Вони звільнялися від важкої праці, більше того, в республіканському Римі існувала традиція за якою в ці дні господарі ледь не прислуговували своїм рабам. Їм було дозволено сидіти за одним столом з панами та носити дорогі речі.

Раби і їх господарі на короткий час нібито вирівнювалися у правах (воно і не дивно адже в часи Сатурна ніякого рабства не було). Їм навіть словесно не можна було дорікати за проступки.

Ще в місті, за допомогою жеребкування, обирали «царя Сатурналій», що ходив та роздавав своїм «підданим» жартівливі накази.

У сім’ях Сатурналії починалися з жертвопринесень. В честь Сатурна заколювали свиню, а рідні й друзі обмінювалися подарунками. Найпоширенішим було дарування воскових свічок (символізували саме період сонцестояння). Саме римляни надали цьому святу такого дружньо – сімейного змісту.

Але інколи святкування Сатурналій приймало викривлені та жахливі форми. Так в легіонерів Нижньої Мезії (Фракія) була традиція кожного року в це свято обирати з поміж себе самого вродливого хлопця, якого одягали Сатурном.

Весь тиждень він міг займатися всім чим захоче, впадати в плотські втіхи (навіть зовсім девіантні). Але все добре колись закінчується. Наприкінці Сатурналій йому перерізали горло на жертовнику Сатурна.

Традиція Сатурналій була настільки сильною, що християнська церква просто не змогла її побороти. Ну і вирішили, так би мовити, не забувати старе і не викидати його з корабля історії, а надати йому нового змісту.

Так і з’явилося Різдво Христове, саме таке, яким ми його знаємо зараз (за Григоріанським календарем відмічається 25 грудня, майже тоді, коли і Сатурналії проходили). Фактично, римляни – язичники подарували світу християнське Різдво.

Вадим Патик