Як греко – католицьке духовенство та Папа Пій XII врятували українських вояків від ГУЛАГу

8 травні 1945 року генерал Вільгельм Кейтель підписав акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини.

Більшість бійців військових формувань, що складалися з радянських громадян та воювали на боці Третього Райху, були передані до рук Радянського Союзу та відправилися в турне по сибірським ГУЛАГам. Така доля чекала вояків Російської визвольної армії.

Така доля могла очікувати і Українську національну армію, а саме  1-шу Українську Дивізію УНА (колишня 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»).

Але хлопці були врятовані. І допоміг їм не хто інший, як Папа Пій XII.

Папа Пій XII

Українські частини здалися англо – американським військам. Командир УНА, генерал Павло Шандрук, був заарештований (хоча його згодом звільнили, за нього поручився його старий знайомий, відомий польський генерал Владислав Андерс).

Бійці дивізій були інтерновані до Ріміні, що в Італії. Тут свою історичну роль зіграли дивізійні капелани.

Варто зазначити, що українські вояки відрізняися релігійністю. Так коли відомий німецький командувач Ервін Роммель побачив бійців «Галичини», що відвідують церкву то дуже здивувався. Зазвичай есесівці в храми не ходили.

Табір військовополонених 1 УД УНА у Ріміні

Священнослужителі швидко зрозуміли, що в такій ситуації найкращою духовною опікою бійців буде справа пошуку їх порятунку. Вони вийшли на вище греко – католицьке духовенство, яке тусувалося у Ватикані. А ті, в свою чергу, зв’язалися з Папою.

До речі, серед всього вищого греко-католицького духівництва, для українських воїнів, мабуть найбільше, зробив архієпископ Іван Бучко. Ним було створено Український допомоговий комітет у Римі. Організація допомагала полоненим всім чим могла. Буквально тягнули для них все: одяг, харчі, їжу. Без сумніву, церковна підтримка дуже полегшила «відпочинок» дивізійників на березі Адріатичного моря. Волонтерство в українців у крові.

Діяльність УГКЦ призвела до того, що проблемою зацікавився сам Понтифік. Він призначив нічну аудієнцію для Івана Бучка де той розповів йому про полонених.

Для того, щоб краще зрозуміти суть справи, Папа послав запит до держдепартаменту США. З відповіді він зрозумів, що галичани – борці за незалежність України і християнську віру та були польськими підданими до 1939 року, а значить не підлягають репатріації в СРСР. Так Пій XII став на захист українців та вирішив, що не віддасть їх в руки совка.

Але була одна проблема – серед дивізійників були й хлопці з Великої (Східної) України на яких розповсюджувалися умови Ялтинської конференції про репатріацію.

За словами ветерана дивізії Михайла Климчука, вирішували цю біду наступним чином:

Щоб їх не повернули до Совєтського Союзу, ми казали їм свої домашні адреси, а вони видавали їх за власні — і так рятувалися.

Ватикан багато зробив для українців. До совєтів вони не потрапили. Звільнені були в 1947 році та роз’їхалися по всьому світі.

Варто зазначити, що католицька церква в післявоєнний період дуже багато зробила в плані допомоги своїм ближнім.

Так такі священнослужителі, як єпископ Алоїз Худал та отець Крунослав Драганович створили цілу мережу для допомоги колишнім функціонерам СС та НСДАП, що могли потрапити під терор союзників.

Але це вже інша історія.

Вадим Патик

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *