Плани перемог в історії України
16 жовтня 2024 року президент України Володимир Зеленський презентував у Верховній Раді план перемоги. Впродовж всієї історії, на території нашої країни тривали війни. Хто тільки не приходив сюди, аби завоювати ці землі: перси, монголи, поляки, московити, шведи, німці. Предки українців чинили загарбникам спротив та мали свої плани перемог над окупантами. Журнал “Артефакт” вирішив пригадати, як в різні епохи, люди, які жили на сучасних українських територіях, планували та втілювали свої переможні візії та що з цього вийшло.
Кохала жаба гадюку
Саме такими словами можна описати план перемоги скіфів над військами Дарія, царя Персії. Наші пращури не мали розвинутої писемності, тому замість дипломатичного листа, вони надіслали персам птаха, мишу, жабу та 5 стріл.
Спочатку Дарій не вдуплив, що означає ця посилка в стилі national geographic. Однак його радник Гобрій розшифрував скіфське послання. Вийшло щось приблизно таке:
«Якщо ви, перси, не улетите на небеса, як птахи, не сховаєтесь у землі, як миші, або не пострибаєте в озера, як жаби, то ви не повернетеся звідси живими, будучи вражені цими стрілами».
Це був 514 рік до нашої ери й тоді, як пише батько історії Геродот, армія Дарія налічувала 700 тисяч людисьок. Скільки було скіфів, одному Богу відомо, проте й коню зрозуміло, що в рази в рази і ще раз в рази менше. Перський цар знав про це і проігнорував зухвале попередження наших предків, тож без вагань вирішив продовжувати зайовоницький похід.
Скіфи були не пальцем роблені, тож одразу почали застосовувати легендарну тактику випаленої землі: тікали від персів, палили траву, руйнували переправи, отруювали джерела питної води та їжі. У підсумку перська армія вмирала від харчових отруєнь, втомлювалася переслідувати, а по ночах скіфи робили тилові рейди на знеможене військо Дарія, чи ще більше знесилювали загарбників.
“Спіймай мене, якщо зможеш” – так міг би зватися фільм про цю вельми цікаву історичну пригоду, однак скіфи дотримали слово: як тільки перси задовбалися і почали відступ, дощі зі стріл накрили їх війська.
План перемоги скіфів спрацював: перси немов гадюки поповзли з українських земель, а наших предків назвали армією непереможних.
Українська китайська стіна князя Володимира
Володимир Великий не терпів постійних нападів різної кочової нечисті на середньовічну українську державу Русь, тому почав будівництво великої оборонної стіни, яка захищала південний кордон держави від набігів кочовиків, зокрема – печенігів.
Оскільки такої великої кількості каміння як в Китаї ми не мали, довелося будувати стіну в буквальному сенсі із “землі та палиць”.
Високі земляні гірські насипи, укріплені дерев’яними системами, ввійшли в історію під назвою “Змієві вали”. Змієві, бо українська природа та ландшафти змусила будувати ці об’єкти зигзагами.
Їх було побудовано довкола Києва, Переяслава та вздовж річки Сула, де князь Володимир заснував місто-фортецю Лубни, яке стало ключовим оборонним форпостом країни.
Цей план перемоги спрацював. Печеніги не могли подолати змієві вали, а наступним Володимира Ярослав Мудрий остаточно їх добив.
Кумис для Короля Данила
Мабуть, найбільш визначальною подією нашої історії, був прихід монголів на землі Русі. Вони зруйнували Київ та підкорили десятки середньовічних українських міст та перервали історичний розвиток наших земель, змінивши їх долю в прямо-протилежне русло.
Тим не менш, українські правителі не опускали рук та намагалися боротися з далекими азійськими окупантами. Князь Данило, який пізніше стане королем, придумав доволі оригінальний і стратегічний план перемоги: спочатку він поїхав до монгольського хана, вклонився йому та випив кумис – коняче молоко. Це був символічний жест, який значив, що Данило підкоряється великому правителю та готовий вершити його волю.
Та насправді, наш князь був подвійним агентом: він визнав владу монголів, однак паралельно збирав військо, лаштував зброю та планував повстати проти окупантів.
Сили. звісно ж були, нерівними. Як і в ситуації з персами та скіфами. Тому Данило розпочинає перемовини із тогочасними західними партнерами – Державою Папи Римського. Лідер католицької церкви був впливовим мужиком, міг напаяти своїх парафіян на хрестовий похід проти монгольської орди. 1253 року Данило навіть прийняв корону від Папи Інокентія, став королем і був готовий до спільних військових дій з католиками. Однак король Русі не захотів прийняти католицизм, і Папа Римський та західні партнери не розпочали хрестовий похід. Є версія, що навіть якби Данило прийняв католицизм, то Європейські королівства все одно би не почали хрестовий похід.
Від монгольської залежності Русь звільнилася тільки 1399 року, коли князь Вітовт побив азіатів на річці Ворскла.
Війна Богдана Хмельницького
1648 рік. Після того, як польський шляхтич Даніель Чаплинський розгромив господарство Хмельницького в селі суботів, пан Богдан подався на січ та підняв повстання проти магнатів. План спочатку був такий: перемогти на полі бою та добитися для козаків прав та привілеїв, які би забезпечили їм прирівнння до статусу шляхтичів. Однак козацьке військо досягло більшого, ніж сподівалося та змогло утворити свою державу – Військо Запорізьке.
Богдан Хмельницький уклав союз із кримським ханством, яке своєю кіннотою підсилило козаків на полі бою. Однак, у битві під Берестечком татари зрадили їх та втекли з поля бою.
Військо Запорозьке мали визнати інші держави та взяти під свою протекцію. Політика полівасалітетності не дала бажаного результату: а ні Польща, а ні Швеція, а ні Османська імперія не визнали Військо Запорозьке. План перемоги привів до союзу з Московським царством і перетворився на план поразки, адже Москва з часом порушила всі угоди й знищила незалежність та автономію козацької держави.
Євроінтеграція від Мазепи
1687 року до влади у Війську Запорозькому прийшов Іван Мазепа. Він хотів об’єднати Лівобережну та Правобережну Україну, активно підтримував українську православну церкву, розвивав економіку, зокрема – металургію, вкладав гроші в культуру.
Коли розпочалася Північна Війна Швеції проти Москви, то Мазепа скористався зрадою царя Петра І, який відмовився захищати козацькі землі, та уклав угоду з королем Карлом ХІІ. Однак, у битві під Полтавою 1709 року, шведські та козацькі війська зазнали прикрої поразки й Військо Запорозьке втратило шанс на Незалежність.
Висновки
Впродовж усієї історії, наші предки, воюючи проти загарбників, вигадували різні плани перемоги. Але як бачимо спрацьовували тільки ті, котрі мали стратегію, котра базувалася на використанні технологій в поєднанні зі стратегічним розумінням сильних і слабких сторін як у ворога, так і в самих себе. Дипломатія, надія на підтримку союзників завжди була нашим слабким місцем.
Історія має здатність як повторюватися, так і витворювати нові витки та спіралі причин, подій та наслідків. Ми не приречені на повторення дипломатичних помилок і прорахунків, однак головна наша надія – це ми самі, наші технології й головне, наші люди.
РОМАН КОРЖИК
Друзі! Дякуємо, що читаєте нас!
Нам потрібна Ваша фінансова підтримка, аби далі робити контент, який популяризує Україну та бореться з російськими міфами, маніпуляціями та неправдою.
Моно: 5375 4141 3251 9074
Приват: 5168 7456 1163 3030
Ось лінки для миттєвих переказів, якщо не хочеться копіювати номера карток:
Раптом хочете підтримати через PayPal, то ось реквізити: romankorzhyk90@gmail.com
Post a comment