Освальд Мослі – британський фашист, який мріяв побудувати «країну гідну героїв»

В Україні мало хто чув про британських фашистів. Але вони були. Їхнім лідером став баронет Освальд Мослі. На початку 1930 – х років вони провели ряд гучних акцій, одна з яких закінчилася справжнім вуличним побоїщем.

7 липня 1934 року була «Олімпія». Мослі говорив, а його слухали. Ті хто намагався його перебити, моментально були скручені і виведені з залу. Тоді побачити новоявленого вождя британських фашистів прийшло понад 12 тисяч чоловік. Колись він був серед лейбористів. 1926 року він, навіть, став їхнім депутатом палати общин.

Освальд не був простим хлопцем, а походив з давнього аристократичного роду, пройшов Першу світову війну. Воно і не дивно, що його близькі не оцінили пристрасть юнака до, по суті лівих, лейбористів. Батько взагалі відмовився від нього і говорив, що син «пішов на службу до диявола».

Ну а, що Мослі залишалося робити, як не піти до лейбористів? Він вже був членом Консервативної партії, навіть був обраним до парламенту від неї, але ця партія довела свою повну нездатність побудувати «країну гідну героїв», тих хто боровся за неї на фронтах Великої Війни. А саме про це мріяв Освальд.

Втім згодом і Лейбористська партія його розчарує і він створить свою альтернативну двіжуху – Британський союз фашистів.

Освальд Мослі

Його коханням стала Синтія Керзон, дочка одного з найсильніших політичних гравців Великобританії початку XX століття, лорда Джорджа Натаніеля Керзона.

Керзон був чоловіком справді серйозним. Міністр зовнішніх справ, колишній віце – король Індії, він не бажав віддавати свою дочку за першого зустрічного. Джордж вважав, що Освальд просто хоче використати його високе положення для побудови своєї політичної кар’єри.

Втім 1920 року закохані одружуються. На їхньому весіллі був присутній тодішній король Георг V, бельгійський принц Леопольд та його дружина Астрід. Синтія не хотіла сидіти вдома, вона теж марила політичними звершеннями. Разом з Освальдом їм судилося стати однією з найвідоміших пар в тогочасній англійській політиці.

Освальд і Синтія

В 1929 році вона буде обрана депутатом, а в 1931 році допоможе Мослі у створенні «Нової партії» (першої спроби Освальда побудувати фашистську організацію, БСФ постане згодом).

Нажаль 16 травня 1933 року вона помирає від перитоніту. Мослі горював, а через три роки одружився на Діані Мітфорд. Це весілля відбулося в Німеччині і гостем на ньому був сам Адольф Гітлер.

Діана Мітфорд

До речі, сестри Мітфорд заслуговують окремої уваги. Дві з них, Діана Мітфорд та Юніті Валькірія Мітфорд, були справжніми кумирами Райху. Третя, Джесіка, під час Громадянської війни в Іспанії поїхала воювати за соціалістів. Ну а Ненсі та Дебора стали письменницями.

Після грандіозної акції в «Олімпії» Британському союзу фашистів було просто необхідно вийти на вулиці та провести масштабну акцію. Це було вирішено зробити 4 жовтня 1934 року.

Іст – Енд – мабуть найбідніший район Лондона. Кращого місця для маршу чорнорубашичників мабуть і не придумати. В умовах капіталістичного суспільства, жителі цієї частини столиці – просто непотріб. Фашизм пропонує їм можливість посісти гідне місце в свої країні, думав Освальд, справжню рівність. Вони просто зобов’язані підтримати нас. Мрія створити «державу гідну героїв» виглядала такою близькою та здійсненою.

Освальд Мослі. Полотно

На Роял Мінт – стріт прибуло близько 2 500 фашистів ( з них 200 жінок), що почали будувати колону. Тут і з’явилися перші неприємності. Прийшли антифашистські активісти, що вигукували гасла «Вони не пройдуть!» (They shall not pass, просто  недо – Гендальфи якісь)  та «Забирайтеся до Німеччини!». У правих мітингарів та поліцію полетіло каміння.

Фашисти були витіснені на Кейбл – стріт, а кількість їх супротивників постійно збільшувалася, вже скоро їх стало ледь не 50 тисяч. Почалися події, що отримають назву Битва за Кейбл – стріт.

Поліція спробувала розігнати противників Мослі (копів там справді було багато, близько 10 тисяч), але отримала відсіч, противники маршу закидали їх камінням та пляшками.

Авангардом ліваків стали місцеві ірландці. Це, до речі, було доволі лицемірно з їхнього боку, адже в той час коли вони боролися з Мослі, симпатії адміністрації Еймона де Валери та більшості жителів Ірландської Вільної держави були на стороні саме націонал – соціалістичної Німеччини. Та й взагалі, жити в Англії за умови незалежної Ірландії та ще й лізти у політику, якось не гарно.

Мослі та членкині БСФ

Були звісно ще й євреї, ну і без комуністів не обійшлось (були серед них прямо вже дуже низькі інтелектом, вони взяли з собою плакати з профілем Сталіна та написами в стилі “За Сталіна! За Мир!”).

Контрдемонстранти почали будувати барикади, поліція декілька разів йшла штурмом на них. Було безліч поранених, а декілька копів навіть були захоплені антифашистами. Зрештою комісар столичної поліції порекомендував Освальду Мослі відмінити марш.

Поліцейські затримали жінку під час Битви на Кейбл – стріт.

Акція так і не відбулася. Те що мало стати тріумфом волі для британських фашистів, стало крахом мрій Мослі про побудову справедливої держави.

Народ Великобританії виявився не готовим до ідей Освальда Мослі, а той в свою чергу не зміг забрати у комуністів їх електорат – бідних робітників. Це і призвело до поразки на Кейбл – стріт та всього фашистського руху в королівстві у цілому.

Вадим Патик

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *