Невідома сторона Гая Юлія Цезаря. Письменник, піратський полонений та бісексуал

Гай Юлій Цезар – підкорювач Галлії та людина, яка, фактично, заклала фундамент Римської імперії. Зізнайтесь, саме з його ім’ям у вас асоціюється Стародавній Рим.

Але ця постать дуже багатогранна. І її життя просто повне цікавими фактами.

Вірний чоловік

82 року до Різдва Христова Луцій Корнелій Сулла виграв Громадянську війну між оптиматами і популярами, захопив владу та почав переслідування прихильників свого опонента Гая Марія.

Цезар же у війні участь не брав, але був одружений на Корнелії, дочці консула Луція Корнелія Цинни, який був ярим прихильником Марія.

Сулла поставив Гаю ультиматум: «розлучайся з дружиною і все в тебе буде добре». Але Цезар відмовився і потрапив під гнів диктатора.

Сулла розлютився. Юлій був позбавлений поста фламина та був вимушений втікати з Риму. Добре, що в нього були впливові друзі та патриціанський рід, а то не зносив би він голови.

Піратський полон

В 75 році до н.е. в Егейському морі корабель, на якому перебував Гай, захопили пірати. За молодого (тоді йому було 25 років) патриція вимагали 20 талантів сріблом (близько 600 кг срібла).

На цю вимогу Цезар зухвало заявив, що ця сума просто до сміху мала. Просіть 50 талантів, наполіг юнак.

На час поки викуп збирався, Гаю довелося залишитися в товаристві піратів. Але він не засмутився та розважав себе написанням поем і промов, які зачитував тим же таки корсарам. А згодом взагалі почав відчувати себе ледь не капітаном корабля:грав з розбійниками в ігри, гримав коли ті голосно розмовляли в час його відпочинку та брав участь в різних господарських справах. Але завжди повторював, що стратить їх, як тільки отримає свободу.

Викуп привезли, Цезар повернувся додому, зібрав команду, відправився на острів де його утримували та стратив усіх піратів.

Гай Юлій Цезар – письменник

Цезар, без сумніву, видатний полководець, але і на літературному полі він досяг чималих успіхів. Так він написав дві змістовні праці, що дійшли до нашого часу, а саме «Записки про Галльську війну» та «Записки про Громадянську війну». Ці праці, по суті, являються біографічними. В них Гай розповідає про те, як покорив галлів та, як переміг Помпея Великого.

Книги містять цінні історичні та етнографічні данні (наприклад опис різних галльських та германських племен, опис друїдів).

Бісексуальні нахили

В молоді роки Гай Юлій був послом до царя Віфінії Нікомеда IV. Поговорюють, що між ними був сексуальний зв’язок, при чому Цезар займав пасивну роль, а це, на відміну від активної ролі в гомосексуальних стосунках, в тодішньому Римі засуджувалося.

Юлій і справді засиджувався при дворі царя аж надто по довгу і сам виклопотував у претора Малої Азії право на нову дипломатичну поїздку.

Римські купці нібито бачили одягненого в пурпур Цезаря, що прислуговував Нікомеду за столом, а згодом відправився з ним в покої.

Через ці плітки, Гая навіть називали віфінською царицею. Вже згодом, коли Юлій стане відомою та впливовою людиною, на його тріумфі з приводу підкорення галлів, веселі та похабні римські легіонери співали таку пісеньку:

Цезарь галлів підкоряє

А Нікомед – Цезаря

Тріумфує зараз Цезар, бо підкорив Галлію,

Нікомед же тріумфує, бо підкорив Цезаря.

Але, можливо, це були лише чутки, які розповсюджували його недруги (особливо Цицерон). Сам полководець завжди заперечував цей зв’язок.

Дослідник Дж. Осгуд в своїй статті «Цезар і Нікомед» зазначає наступне:

Авторам біографій Цезаря слід менше зупинятися на цій і подальший версіях даної байки. Замість цього їм слід бачити в перебуванні Цезаря у Віфінії перший крок молодого аристократа, який готувався до політичної кар’єри в Римі.

Спроби, того ж таки, Цицерона  записати Гая в гомосексуалісти терпіли невдачу і розбивалися об сухі факти: в Цезаря було безліч коханок – жінок.

Історик Светоній писав:

На любовні втіхи, на загальну думку, він був ласий та щедрий.

Друг друїд

Під час Галльської війни друїд з племені едуїв (дружньо налаштоване до римлян плем’я галлів) Дивітіак був супутником полководця. Для Цезаря він був радником, віщуном, послом, перекладачем.

Про нього нам відомо з тих же таки «Записок про Галльську війну».

Лисіючий стиляга

Цезар дуже багато уваги приділяв своїй зовнішності. Поговорюють, що він не лише стриг та брив волосся, а навіть вищипував його.

Але був один казус, який справді не давав спокою Юлію – він страждав раннім облисінням. Щоб приховати цю біду (за яку з нього ще й глузували) він спочатку зачесував волосся з потилиці на лоб, а згодом постійно, майже не знімаючи, носив лавровий вінок.

Невдача при висадці в Єгипті

Коли флот Цезаря підплив до берегів Єгипту розійшовся великий шторм. Римські кораблі були просто розкидані по морю. На берег Юлій сходив з одним легіоном. І тут сталася ще одна невдача – спускаючись з судна, Гай упав обличчям на землю, але не розгубився і, боячись що легіонери розтолкують це як поганий знак, піднявся на ноги, тримаючи в руках пісок, і вигукну: «Я тримаю тебе в своїх руках, Африко!»

Діти Гая Юлія

Мав двох дітей: законну дочку Юлію від найпершої дружини Корнелії та бастарда Цезаріона від Клеопатри.

Хвороби полководця

Вчені з Імперського коледжу Лондона впевнені, що Цезар хворів не епілепсією, як це було прийнято вважати, а страждав від мікроінсультів.

Це вплинуло на його особистість, що почала змінюватися. Під кінець життя полководець страждав депресіями та нічними жахами.

Деякі вчені також впевнені, що Юлій страждав від нейросифілісу та атеросклерозу. А дехто говорить, навіть про те, що в нього була пухлина мозку чи, що він був інфікований яйцями свинячого ціп’яка.

Отже, Гай Юлій Цезар був видатним полководцем та державним діячем, класним письменником, чоловіком, що не боявся кинути виклик, як диктатору Суллі, так і розбійникам Егейського моря, ну й просто багатосторонньо розвиненою та освіченою людиною.

Багато в його біографії також відверто спірних та, місцями, кумедних моментів. Але тут варто зрозуміти: багато історій де Цезар зображається

фріком/гомосексуалістом/метросексуалом/невдахою (підстав слово яке забажаєш) тиражувалися його ворогами, а тому легко могли бути перебріхані, перебільшені чи, навіть, вигадані.

Під кінець життя він, скоріше за все, страждав від багатьох хвороб. Повстання республіканців, що вбили диктатора у будівлі Сенату, лише прискорило його і так близьку смерть.

Вадим Патик