Лубенська республіка: український спротив російській ксенофобії та антисемітизму

Це звучить фантастично, але 1905 року українці змогли створити свою першу республіку. Про це навіть в шкільному курсі з історії України говориться, однак цій темі приділено так мало уваги, що і по сей день ми майже нічого не знаємо про Лубенську республіку. Журнал “Артефакт” продовжує знайомити Вас із маловідомими епізодами нашого минулого. Цього разу відкриваємо Вам неймовірний досвід українців під час Революції в російській імперії 1905 – 1907 років. 

 

КСЕНОФОБСЬКА РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 

 

1905 року в Російській імперії розпочалася революції. Люди виходили на мітинги, вимагали 8-годинний робочий день, свободу слова, преси та агітували царя за демократію. 

 

 

 

Однак значна частина росіян не підтримала революцію – раби-фанати царя-батюшки об’єдналися в “Союз русского народа” і вийшли на свій антимайдан проти революціонерів. Таких прихильників імператора назвали чорносотенцями. 

 

 

Але чорносотенці не були мирними мітингувальниками: вони заявили, що в революції винні євреї, а тому треба їх бити й почали громити єврейські квартали в різних містах України. 

 

ЛУБЕНСЬКА ВІДПОВІДЬ 

 

Активісти Української соціал-демократичної робітничої партії в місті Лубни, що на Полтавщині, створили 6 підрозділів самооборони. Або як би ми тепер сказали – ТРО.

 

Задача самооборони була проста – патрулювати місто та зупиняти російських ксенофобів, аби ті не громили євреїв. Крім того, ТРО захищало українських революціонерів від арештів, бо царська поліція хотіла кинути активістів до тюрми. 

 

Лубенська республіка повністю контролювала порядок в місті та в повітові – всюди продовжувалося господарювання, велася торгівля, локальна економіка зростала і без керівництва царських чинів.  

 

ГАЗЕТА ХЛІБОРОБ 

 

Республіка – це про комунікацію та зв’язок. Люди повинні знати, що відбувається, об’єднуватися та пропонувати реформи, ініціативи. 

 

Саме з цією метою одні з лідерів Лубенської Республіки – Брати Шемети, відкрили газету “Хлібороб”. Це медіа агітувало селян та робітників до боротьби, закликало їх об’єднуватися в кооперативи та артілі, аби разом виробляти продукти і товари, необхідні для життя. 

 

Це було перше україномовне видання в російській імперії за всю історію!

 

АНДРІЙ ЛІВИЦЬКИЙ 

 

Лідером Лубенської Республіки був Андрій Лівицький, лідер партії УСДРП.  Він мав козацьке походження, освіту юриста і математика, служив у Лубенському окружному суді. 

 

Символічно, що саме Андрій Лівицький далі буде одним з лідером Української Народної Республіки та президентом УНР в еміграції. 

 

Саме його архіви, мемуари та документи є головними джерелами з дослідження Лубенської республіки. 

 

ДОСЯГНЕННЯ ЛУБЕНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 

 

Один з лідерів Лубенської Республіки Володимир Шемет став депутатом від Полтавщини до Державної Думи – першого парламенту російської імперії. 

 

 

Там він просував закони, які захищали права та інтереси українців на освіту рідною мовою, на можливість видавати газети та журнали солов’їною, створювати громадські організації та виходити на мітинги. 

 

СУД НАД ЛУБЕНСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 

 

Лубенський процес, або суд над активістами республіки відбувся 1907 року в Києві. Царська влада всіляко намагалася засудити 57 активістів та діячів, однак у них були чудові українські адвокати. 

 

Спочатку всі 57 активістів отримали суворі покарання – роки тюрми та заслання. Однак завдяки адвокатам, апеляційний суд виправдав команду Лубенської Республіки. 

 

Лубенська республіка – перший успішний політичний проєкт українців у ХХ столітті, який досягнув запланованих результатів: рашисти не змогли розгромити місто, а лубенці запустили процеси прямої демократії та здобули цінний досвід у розбудові українських громадських та політичних проєктів. 

 

Роман Коржик, журнал “Артефакт”