Батько-засновник української прози

Григорій Квітка-Основʼяненко не має так багато згадок у інтернеті, як Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Леся Українка чи Каменяр Франко. Та Основʼяненко на це, по-правді, заслуговує.

 

 

На уроках в школі, по телевізору, в книжкових магазинах України раніше було дуже багато російського контенту. Москва спеціально вкладала гроші в російську літературу й театр на території України, аби витісняти з інформаційного простору культуру українців. Це все маскувалося під ринок, капіталізм, попит, пропозицію. Кремль маніпулював тим, що в Україні багато росіян живе, чимало українців говорять російською, а тому більшість книг, фільмів та музики мають бути російськомовними.

Люди самі обирають російську мову казали у Москві. Українська мова програє конкуренцію, говорили росіяни.

І саме тому багато українців справді обирали російську мову, не розуміючи, що проти них ведеться культурна війна.

Це логотип українського культурного руху «Не будь байдужим». 2005 року гурт «Тартак», група «СКАЙ» та багато інших українських музикантів, ведучих, літераторів і митців робили серію концертів у маленьких українських містах. На цих концертах, артисти прямо зі сцени говорили, що вдома, на вулиці, в університеті люди повинні робити вибір на користь української мови спілкування. Концерти відбулися в Яготині, що біля Києва і в місті Лубни, котре біля Полтави, а також у Сімферополі. Для людей, яким була важлива українська мова і українська музика – ці концерти стали дуже важливими подіями у їхньому житті або ж просто залишили приємні й теплі спогади.

На тих концертах, в перервах між виступами музикантів, ведучий зі сцени розігрував якісні українські книжки, футболки та светри з емблемами культурного руху «Не будь байдужим». Паралельно ведучий розповідав цікаві факти з історії України.

Одним з таких цікавих фактів була розповідь про Григорія Квітку-Основʼяненка.

 

Це дуже крутий прийом – в момент драйвового музичного концерту зробити паузу та потішити глядачів цікавими історіями, сторітелінгами. Інфа про Основʼяненка, озвучена зі сцени, захоплювала:

 

1. Він першим відкрив театр у Харкові, сам писав до нього пʼєси, організовував репетиції та вистави.

2. Видав свою книгу в Парижі, 1854 року – в часи, коли про Україну дуже мало знали. Це була повість «Сердешна Оксана».

 

Оцей факт особливо приголомшує: українського письменника друкують у Франції, в Парижі – світовій столиці культури. Друкують тоді, коли про нього як і про інших українців так мало відомо. А все тому, що французькі видавці активно шукали якісну літературу, читали авторів з різних країн і прагнули наситити французький простір якісною франкомовною літературою. Так, так, Основʼяненка ще й переклади французькою.

Спойлер – українські аристократи знали багато мов, вільно ними володіли, писали.

Основʼяненко теж був аристократом, але він віддавав більшу частину своїх грошей на розвиток мистецтва і культури, аби прості люди могли грати в театрі, ходити в бібліотеки, вчитися читанню та писанню.

А ще Григорій Квітка-Основʼяненко став першим українцем, котрий новою українською літературною мовою написав прозу – оповідання «Маруся». Саме тому його по-правді наливають батьком української прози…