Lifestyle Григорія Сковороди

Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її. Такі переконання мав український філософ Григорій Сковорода, який народився 3 грудня 1722 року. 

 

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

 

Де багато любові, там багато помилок. Де немає любові, там все – помилка.

 

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

 

Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід як найретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

 

Всякому серцю своя є любов.

 

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

 

Хто не любить клопоту, повинен навчитися жити просто й убого.

 

Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

 

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

 

 

 

Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

 

Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

 

Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.

 

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

 

Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.

 

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

 

Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.