Давній Рим: виникнення цивілізації

Від цієї цивілізації нам дісталися літери, якими зараз користується більша частина світу. Країни, які говорять романськими мовами, розташовані у Європі, Америці, Африці.

 

Майже три тисячі років тому Рим не був столицею, не був серцем світової цивілізації. Це було маленьке селище племені латинів. Починаючи з 753 року до нашої ери Рим почав підкорювати світ та залишив свій слід на території України.

 

Як же це вдалося римлянам? Які фактори перетворили маленьке село на велику цивілізацію? Розбираємося. Але не просто розбираємося, а міркуємо про це у тексті та історичних мемах. 

---

 

Отже. Сусіди. Наші сусіди вже століттями не дають нам нормально жити. А які сусіди були у римлян? Вони жили поруч з етрусками, з якими сусідували на Півночі. А на півдні мали сусідство з греками.

 

І от коли греки з півночі їздили торгувати до етрусків, то Рим якраз був посередині. Пощастило ж!

 

Завдяки такому вигідному розташуванню Рим став найбільшим містом античної цивілізації. Але справа не тільки у географії, справа навіть більше у політиці. Рим був відкритим для мігрантів, різних втікачів, торговців, шахраїв. Але у підсумку, як відкритість — створила Рим, так само воно його і зруйнувала.

 

Ким були корінні римляни? Вірніше, ставимо питання так: ким вони себе вважали? А вважали вони себе нащадками біженців з давнього міста Троя, руїни якого сьогодні розташовані на території Туреччини. Про Трою писав римський поет Вергілій, у своїй легендарній поемі “Енеїда”. Цю поему Іван Котляревський дуже вдало обіграв на козацький лад і таким чином творив українську літературу.

 

Ромул та Рем, легендарні брати, були прямими нащадками Енея з Трої. Їх годувала вовчиця, потім вони виросли, посварилися, Ромул вбив Рема, назвав місто на свою честь та став першим Царем Риму.

Як бачите, чи не кожне величне місто має свою легенду заснування. Наш Київ, приміром, теж був заснований родичами — Києм, його братами та сестрою. Наш Львів закладався на честь сина Короля Данила — Лева. Литовську державу заснував напівлегендарний князь Рінгольд, про якого історики досі сперечаються, чи був він насправді. Чеське королівство заснував хлібороб, на ім’я Пржемисл, у якого закохалася князівна Любуша, бо в неї не було чоловіка, а пророцтво сказало, що її новим чоловіком має бути простий хлібороб.

Чому існують легенди, це казки, чи їм можна вірити? Дивіться, легенди та міфи — на те й легенди та міфи, що оповідають нам історію у такий художній, образний спосіб. Раніше люди не знали, як влаштований світ, не мали знань з ІТ, теоретичної фізики. Тому намагалися пояснити світ тими інструментами, які в них були. А в них були поезія, художнє мислення, релігія.

 

От є біблійна історія про Адама і Єву, як Єва з’їла яблуко, Бог вигнав їх з раю та змусив важко працювати, щоби мати їжу. Не приймайте цю легенду буквально, а спробуйте розгадати, які реальні історичні явища у ній заховано. Якщо взяти цю легенду, трохи фактів з антропології та археології, то можна зробити такий висновок: легенда про Адама та Єву показує перехід первісної людини від привласнюючого господарства до відтворюючого. Простіше кажучи, спочатку люди жили так само, як Адам і Єва: збирали плоди, їли їх. А потім, коли кількість плодів почала зменшуватися, то довелося їх вирощувати. Так і з’явилося сільське господарство.

 

Що нам говорити легенда про Ромула та Рема? Спочатку, племена, котрі тусувалися біля Риму — жили бідно, полювали на тварин, а з часом почали розвиватися, багатіти й тому між ними почалися конфлікти. Один родич вбив іншого, бо той був конкурентом за владу, став царем та почав правити одноосібно.

 

Однак, легенди — легендами. А по факту, територія сучасної Італії завжди була багата на пасовища. Та й саме слово Італія, означає “країна телят”. На цій території жили різноманітні племена: італіки, етруски, греки, галли, іллірійці.

 

Етруски стали першими, хто заснував міста-держави на території Італії. Таких міст було 12. Вчені досі сперечаються, звідки прийшли Етруски. Є три версії:

 

Етруски — прийшли з Малої Азії.

Етруски — вони з Греції.

Етруски — завжди жили в Італії, тобто вони — місцеве населення.

 

Якби там не було, археологи точно впевнені, що у 10 столітті до н.е. вони вже жили біля річки Тибр. У них був цікавий поховальний обряд, отакі скульптури вони робили на гробницях:

 

У 7-8 столітті до н.е. греки засновують колонії в Італії: Сиракузи, Тарент, Куми.

 

У 4 столітті до н.е. сюди приходять галли — кельтські племена, які оселяються на півночі.

 

А 21 квітня 753 року — це є офіційна дата заснування міста Рим. Перші римляни жили родами. Рід — це кілька сімей. Роди об’єднувалися у племена. У кожному племені було по 10 курій. Курія — це маленький військовий підрозділ, туди входило 20 піших воїнів та 10 вершників.

 

Спочатку кожне плем’я володіло своїм районом у місті Рим. Вони спільно обробляли землю, вирощували продукти. Але з часом земля почала належати тільки найбагатшим сім’ям, бо у них було більше ресурсів та можливостей, щоби її обробити.

 

Так з’явилися патриції — заможні громадяни Риму, які мали багато землі, володіли рабами та писали закони, займалися політикою, управлінням міста.

 

Більшість римлян була плебеями: люди особисто вільні, проте без землі. Якщо плебей позичав гроші та не міг вчасно віддати, то він ставав борговим рабом.

 

Однак форма правління у найдавнішому Римі була відносно демократичною. Цар, сенат та народні збори розподіляли владу та правили містом разом. Цей період увійшов під назвою “Царський”. Він тривав із 753 по 509 рік до н.е. За цей час Римом правили 7 царів.

 

Чому історія Риму важлива? Бо Рим залишив після себе театри, величні руїни міст, розкішні вілли. Рим зберіг й трансформував грецьку культуру, зробивши античність — основою нашої, європейської цивілізації.