Котляревський, Франко, Грушевський. Як у Тернополі відродили масонську ложу

Котляревський, Франко, Грушевський. В українській культурі вже давно сформувався образ цих історичних діячів, як масонів. А популярні західні свята, такі як Геловін, виявляється, можуть підтримувати цей тренд. Яскравий приклад того, коли тематику 31 жовтня файно транслюють на наш лад. 

Нещодавно у Тернополі відновили масонську ложу. Як це вдалося поєднати із нетрадиційним для нашої масової культури способом святкування Геловіну, журналу “Артефакт” розповідає Марічка Юрчак, арт-директор ресторану-галереї “Бункермуз”:

Минуле дуже добре надається до творення всіляких інфоприводів. Перед нами було завдання організувати вечірку до Геловіну, які є дуже популярними серед молоді, при цьому уникнувши самого слова Геловін, яке досі є дуже дражливим для суспільство, особливо на Західній Україні. Тому ми обіграли міську легенду про існування масонської ложі в нашому місті (у ХІХ ст. масонські ложі організовувалися у всіх більш-менш великих містах, така була у Заліщиках на Тернопіллі, до прикладу). На нашій вечірці ми зіронізували над демонізованим образом масонів (“вільних мулярів, каменярів”), який існує в обивательській свідомості. Вважається, що першим українським масоном був знаменитий автор “Енеїди” (у якій теж багато містичного) Іван Котляревський. Відомим масоном був політичний діяч та історик Михайло Грушевський, а також Іван Франко, він же Каменяр. Тому ми роздрукували їх портрети та дещо “доопрацювали”, додавши ікла, червоні очі та потьоки крові. Все це – гра, на кшталт Ройтбурдової серії картин “Если в кране нет воды…”, де художник відомих українських діячів культури (та й не тільки українських) зобразив євреями. Насправді я ніколи не бачила ще, аби така велика кількість молоді фотографувалася з портретом Івана Петровича Котляревського.

Ще в оформленні організатори відновлення масонської ложі використали молоток і циркуль – символи вільних мулярів, стіни декорували каббалістичними знаками.

Такі вечірки є традиційними для “Бункермузу”: минулого року вони організували “Шабаш у Вія” та інсценізували сцену “воскресіння” панночки з твору Миколи Гоголя (знову обігравши містичну тему, звернувшись до українського підґрунтя напротивагу “західному” походженню Геловіна) , тоді по “Бункермузу” блукали герої творів класика – Червона Свитка, цигани, бурсаки.

Як розповіла Марічка Юрчак, люди охоче фотографувалися з портретом Івана Петровича Котляревського, бо сприймали його за графа дракулу. Але частина відвідувачів все ж таки упізнала у ньому засновника української літературної мови.

Загалом же, масонство – це морально-етичний рух у вигляді закритої організації. Найбільш поширене означення масонства — це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також — всесвітнє братство, всесвітній Орден: масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів».

Масонство існує у формі місцевих лож — зазвичай невеликих груп чисельністю до 40-50 осіб, об’єднаних територіально; існують ложі більші за чисельністю. Місцеві ложі засновуються Великою Ложею, яка править для них материнською. Як правило, в одній країні існує тільки одна «Велика Ложа». У США, однак, «Велика Ложа» є в кожному штаті. На чолі Великої Ложі стоїть Великий Майстер, якого обрали з числа братів (масонів). Масонство називають орденом, якщо говорять про нього як про організовану спільноту людей, або братством, маючи на увазі або підкреслюючи братський характер взаємин між членами лож (масонами).

Перші масонські ложі були засновані в XVII столітті в Англії, організаційно масонство оформилося з виникненням першої Великої Ложі в 1717 році в Лондоні, що стала згодом. Об’єднаною Великою Ложею Англії (ОВЛА), і яку називають материнською для всього масонства. Основною версією походження масонства вважається версія про походження від середньовічних корпорацій будівельників-каменярів, проте існують теорії про давніше походження масонства, початок якого виводиться від орденів тамплієрів і гільдій каменярів XIII століття.

Правила, яких дотримується і на яких побудовано масонство, називаються ландмарками. Вони залишаються незмінними з давніх давен. Одним з авторитетних джерел традиційного масонського права є Конституції Андерсона, опубліковані Великою Ложею Англії (сучасна) 25 березня 1722 р.

Обряд посвячення у масони

В Україну масонство проникає наприкінці 18 сторіччя. Основні шляхи проникнення масонства в Україну проходили через Польщу, Росію та безпосередньо із західноєвропейських держав. У зв’язку з чим Галичина та Правобережжя перебували під впливом польських масонів, а Лівобережжя та Слобожанщина — російських.

Приміром, у Полтаві, працювала масонська ложа “Любов до істини”.  Вона діяла у 1818 — 1819 роках. Членом ложі був Іван Котляревський. У період засідань у склад ложі входило практично все оточення генерал-губернатора М. Г. Рєпніна: О. Й. Імберг — чиновник для окремих доручень, А. Є. Панін — ад’ютант генерал-губернатора, Г. О. Шафонський — чиновник канцелярії та ін. Її членами були віце-губернатор Свєчін, губернський прокурор Горбовський, театральний діяч П. Є. Барсов. До ложі входили предводителі повітового дворянства В. І. Чарниш, В. Л. Лукашевич, С. І. та Д. І. Алексєєви, С. Ф. Война, Я. А. Горленко. В останньому її засіданні 25 лютого 1819 р. взяв участь «брат-відвідувач» С. Г. Волконський. Основна тема бесід у ложі — можливі реформи Олександра І та їх наслідки для Полтавської губернії. На засіданнях йшлося про повернення селян до прав козаків, характер політичних і економічних зв’язків Полтавської губернії з ін. регіонами Росії. Вбачаючи у засіданнях ложі антицарські та сепаратистські устремлення Олександр І наказав закрити ложу. Ніяких акцій щодо членів ложі «Любов до істини» вчинено не було.

В 1912 р. очолювана Михайлом Грушевським група українських масонів виказала свою незгоду з позицією російських «братів» у питанні про майбутній національно-політичний устрій Російської держави. Грушевський категорично заперечував проти запропонованої назви «Великий Схід Росії» та домагався вилучення з неї самого слова «Росія». Зрештою, Конвент вимушений був ухвалити компромісне рішення та назвати нову організацію «Великим Сходом народів Росії».

В Україні ж ще в 1900 р. декілька масонських лож заявили про прагнення об’єднатися в єдину організацію — «Велику Ложу України», але цей процес розтягнувся на довгі 18 років. Коли у 1908 році емісари «Великого Сходу Франції» відкрили «майстерні» в Москві («Відродження») та Петербурзі («Полярна зірка»), членом останньої ложі став професор Київського університету св. Володимира Іван Лучицький, який почав активну роботу по організації дочірньої ложі в Києві. Йому допомагали в цій справі князь Давид Бебутов і єврейський громадський діяч Арнольд Марголін. Ложу назвали «Київською зорею».

Після проголошення УНР М. Грушевський поступово відходить від масонства. Масонів України намагаються об’єднати два лідери: адвокат С. Моркотун — масон високого рангу, та С. Петлюра, який почав форсувати процес створення національної масонської системи — «Великої Ложі України», незалежної від «Великого Сходу народів Росії». Починаються серйозні тертя і боротьба за лідерство в середині українського масонства.

Після скинення Скоропадського і повернення до влади, Петлюра намагається перебрати на себе роль лідера українського масонства і проголошує себе Великим майстром «Великої Української Ложі». Боротьба Моркотуна з Петлюрою не припинилася і після поразки українських військ на фронтах та вимушеної еміграції Петлюри. 1920 р. «Велику Ложу України» визнала «Велика Ложа Швейцарії» (до 1932 р. в Женеві знаходилася штаб-квартира української ложі). Але у Франції «Велику Ложу України» так і не визнали через інтриги Моркотуна, а в 1923 році конвент Міжнародної масонської асоціації відхилив прохання «Великої Ложі України» про прийняття.

Роман Коржик

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *