Список Сталіна та українська екзистенція. Зеров, Курбас, Підмогильний

Нацист Оскар Шиндлер у час Голокосту врятував тисячі євреїв. Його список – добрі справи. Диктатор СРСР Йосип Сталін має інший список…за яким розстріляно сотні українських письменників та вчених.

 

А ми в контексті

 

Найкраще, що мала українська література – це покоління Зерова, Курбаса, Підмогильного, Семенка. Хтось рубав добрий футуризм, хтось вгорав по вивченні античності та писав добрі вірші, а хтось взагалі, як Підмогильний став предтечею екзистенціалізму саме у літературі. Дак Серен К’єркегор – то двіж філософський, а французи Сартр і Камю писали вже опісля Підмогильного.

Бо література ранішня – Шевченко, Куліш, Леся Українка, то важливо є для нас. У світовому контексті їх дискурс дещо губиться. Ну це вважайте, як «Динамо» в українському футболі. Гранд, а коли у Європі – то краще дивитися «Барселону». Але на це свої причини.

 

Українська література 20-хх років ХХ століття – це вже «Челсі» та «Манчестер Юнайтед». Вона модерна, авангардова. Вона як українська, радянська та і всесвітньо одночасна. Вона у контексті.

Тому сталінські репресії – це гарматний постріл, що вибиває нашу літературу із всесвітнього контексту. Не назавжди і не повністю, та все ж. Уявіть, що донецький «Шахтар» проходить до півфіналу Ліги Чемпіонів, а там сидить президент УЄФА і каже: «чуваки, у вас тут допінг у всіх. Дискваліфікація».

3 листопада 1937 — В урочищі Сандармох (нині Медвеж’єгорський район Республіки Карелії, РФ) за рішенням окремої трійки Ленінградського обласного управління НКВД СРСР розстріляно 265 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення. У списку «українських буржуазних націоналістів», страчених 3 листопада, Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чехівський, Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та багато інших представників національної інтелігенції. Загалом в один день розстріляно десятки вчених, літераторів, працівників культури й освіти, діячів мистецтв.

Чому радянська Україна – Україна

 

Радянська система спочатку дала зелене світло українській літературі, а потім смертельно дискваліфікувала. Але тут варто розуміти саму еволюцію радянської системи. 1921 – 1929 роки – то є час квіту української ідентичности, як національної так і культурної. Бо культурна ідентичність може існувати окремо – ми українці, але дайте нам автономію, а політична й національна незалежність не для нас сьогодні. Це спосіб думання, умовно-кажучи «кирило-мефодіївський» – є український народ, який об’єднає слов’ян, стане каменем постання вільної цивілізації демократичних і братніх народів. На цьому способі думання виросли Грушевський, Винниченко, тому то й вони хотіли створити соціалістичну Україну у спільноті з Росією, Білоруссю та іншими країнами.

І саме більшовики хоча й виступили агресорами супроти УНР, звоювали та ліквідували незалежність української держави, на її місці створили підконтрольну та все ж – Українську радянську соціалістичну республіку. Це була як форма підзвітности та контролю з боку Москви так і політичний устрій в рамках спільноти народів. Тобто Троцький і Ленін зробили щось подібне до того, про що мріяли Винниченко і Грушевський, тільки за своїми правилами.

 

Однак більшовики легітимізували поняття українець. У російській імперії офіційно вживали термін «малорос». Тому комуністи все ж зробили дещо для постання нашої ідентичности.

 

Саме в 20-ті роки українська культура мала своє десятиліття – коли як на рівні державної політики, так і за ініціативи громадських організацій видавалися книги, розвивався театр, музика, кіно. І це був час українського національного комунізму – найпотужніший в плані промоції нашої культури.

Щирість української екзистенції

 

Український національний комунізм був. Творча й політична богема України вірила у радянську цивілізації і водночас мислила національними категоріями. Здається, парадокс. Ні.

 

Леся Українка переклала «Маніфест комуністичної партії». Франко – «Капітал». Перший, хто винайшов ідею української політичної самостійности – то ж Юліян Бачинський, галицький марксист. У 1895 році опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»). І на тобі. Марксист говорить про незалежність України.

Наша екзистенція – це бути в контексті, й за то потім платити. Радянська цивілізація змінилася політично. НЕП закінчився, права і свободи танули як морозиво на сковорідці, а Сталін закріпив свою праву диктатуру.

 

Ми були у контексті – радянському, комуністичному, національному європейському, літературному. Але список Сталіна викреслив нас із нього.