Хіппі, КДБ та звуки чайок під музику Джиммі Хендрікса

Якби мені хтось розповів, що радянська влада допомогла компанії довговолосих хіппі й переправила до Львова руку покійного Джиммі Хендрікса, то я би не повірив. Однак книга Андрія Куркова, у якій розповідається про цю пригоду навчила мене, що міф інколи може бути куди важливішим за правду.

Головний герой книги «Львівська гастроль Джиммі Хендрікса» – старий хіпан Алік Олисевич таки реально існує. І доказ цьому – його фотографії з автором роману. Світлини немов би спеціально помістили поміж тексту, аби читач зміг на власні очі переконатися в цьому і побачити квартиру головного героя, всі головні місця, де відбувається дія роману.

А от зображень капітана Рябцева там не було. Можливо, він не мав бажання світитися, а можливо співробітник КДБ – вигаданий персонаж. Проте, важливо наступне: Курков змалював життя радянського спецагента після його відставки та розвалу СРСР. Маленька пенсія, самотність, сіра квартира, моторолер та голуб’яча ферма – ось і все, що отримала на старість людина, яка колись могла вершити долі молодих львів’ян, шпигувати за ними, привласнювати їх музичні інструменти, платівки та без перешкод відвідувати їх помешкання, маючи дублікат ключів. Мораль тут очевидна: і той хто був усім, завтра стане ніким.

Примітно, що майже всі герої твору намагаються розпочати нове життя. Тарас, наприклад, займається приватним лікування. Він виводить каміння з нирок своїх пацієнтів за допомогою власного методу вібрацій. Після келиха міцного коньяку та прийому гарячої ванни, хворий має кілька годин їздити на Тарасовій автівці по вулицях, встелених львівської бруківкою. І обридливі ниркові камені самі вилітають із хворих після таких поїздок. Три камінці, вийшовши з пеніса одного шляхетного поляка, зцілюють Тарасову дівчину Дарку від обридливої алергії. Ну, просто таки, божественний спосіб передати любовну лінію в романі. Погодьтеся.

Подруга Тараса, Оксана – це образ Матері Терези. Вона допомагає бездомним, дарує Тарасу акваріум з рибками і врешті-решт дозволяє перукарю Єжи Астровському підстригти себе. Але перед цим колишній поляк, як він сам себе називає, підстриже п’ятдесят бомжів і самотужки з’їсть півкілограмовий торт. Звісно, йому стане зле. Але чого тільки не зробиш, аби розпочати нове життя і сподобатися жінці, яка подобається тобі.

Найбільш реальним персонажем роману (і я в цьому впевнений на сто відсотків) став львівський письменник Юрій Винничук. Він виконуватиме роль консультанта і порадника для Аліка та Рябцева, люб’язно розпиватиме з ними спиртні напої і допоможе врятувати місто Лева від зграї божевільних чайок. Птахи нападають на місцевих панянок, обкрадають рибні магазини та не дають спокою персонажам книги. Проте, дочитуючи її, починаєш розуміти, що ці пернаті терористи легко можуть позмагатися за титул головних героїв роману. Скажу по-правді: без них би цей твір не був би таким містичним та захопливим.

То ж що роблять морські чайки у Львові і хто їх туди привів – читайте на сторінках роману Андрія Куркова «Львівська гастроль Джиммі Хендрікса».