Гаррі Поттер та жахи в літературі.  Книга Роулінг як готичний роман

20 років тому на світ з`явилася перша книга Джоан Ролінг – «Гаррі Поттер та філософський камінь». Сьогодні – це епічна та містична епопея, справжня Біблія ХХІ століття. Проте, цей роман увійшов в історію як готичний, а тому в день геловіну говоримо про Поттеріану як про літературу жахів.

 

Що таке література  жахів?

 

Спочатку людина боялася, усього, чого не розуміла – вогню, тварин, блискавки. Отримавши життєвий досвід, приручивши звірів, всі страхи перейшли на рівень образів, метафор, почуттів.

 

Далі був фольклор, потім – рицарські оповіді, романи. Ну а вже у 18 столітті постав готичний роман.

 

1765 рік. Горацій Волполс пише книгу «Замок Отранто». А там – готична архітектура, привиди, містика, таємниця, павутина, заборонений ліс. І все це – елементи готичного роману.

 

Готика Поттера

Всі ці елементи є у романах Ролінг.

 

Хогвардс – то вам готичний замок. Поруч – заборонений ліс. Привиди носяться його простором, немов навіжені. Таємниця є? А якщо знайду? Та звісно є – вона стрибає до читача ледве не з кожної сторінки книги.

Оповідь охоплена атмосферою страху і розгортається у вигляді неперервної серії загроз спокою, безпеці й честі героя та героїні.

 

Похмура і зловісна сцена дії підтримує загальну атмосферу таємничості й страху. Більшість романів мають місцем дії давній, покинутий, напівзруйнований замок чи монастир із темними коридорами, таємними кімнатами, запахом тліну і загадковими тінями. Атмосфера включає завивання вітру, бурхливі потоки, дрімучі ліси, безлюдні місцини, розриті могили — все, що здатне посилити страх героїв і читачів.

І все це про Гаррі Поттера. А ще англійський консерватизм, закриті школи, камін, дух старої Британії – все це є готичний роман.

Соціальні, політичні та історичні жахіття у «Гаррі Поттері»

 

Книга проектує жахіття історії. Загалом же, Поттеріана – вона про добро, зло, одвічне протистояння модерну та антимодерну, елітарності та егалітарності, аристократизму та ліберальних цінностей.

 

Волдеморт та його смертежери – за чистоту крові чарівників. За те, щоби вони ніколи не змішувалися з нечаклами, себто – маглами. Прекрасна алегорія нацизму. Ще й атрибути всі,як на долоні: чорна мітка – свастика, культ вождя, містичні обряди, смерте жери, як націонал-соціалістична партія.

Крім того, «Гаррі Поттер» – христологічна книга. Головний герой      – спаситель, месія, який приходить аби порятувати всіх від смерті – від Волдеморта. Останній же – постає перед нами, як ніцшеанська надлюдина. Тому мова не про самовбивство Бога, а про конкретну спробу його фізичної ліквідації – що хотів зробити Том Редл з малим Гаррі? Правильно, знищити.

 

Поттеріана – ніцшеансько-християнський роман, в якому ці дві антагоністичні течії, як не дивно, антагонізують, Карл.

 

Крім того, Ролінг топить за ліберальні цінності, чітко наполягаючи на своєму – такі цінності переможуть, за ними майбутнє і домінація. А це справжній жах для традиціоналістів, яким треба буде якось вживатися з мабутнім дивним новим світом.

 

У образах головних героїв зашифровані цілі соціальні групи, права яких сьогодні, як не крути, а обмежують. Герміона Грейджер – національна меншина в очах Драко Малфоя, Волдеморта і смертежерів.

Рон – пролетаріат, фінансово-неблагополучний малий, з плюс-мінус бідної родини.

 

Професор Люпин – невиліковно хворий.

 

Сіріус Блек – людина, позбавлена волі, клієнт пенітенціарного закладу – Азкабану. Зек, простіше кажучи.

 

Рубеус Хагрід – велетень, людина фізичних аномалій.

Добі – біженець, остарбайтер, безправна істота.

 

Северус Снейп – подвійний агент.

 

Ну і Дамблдор – представник ЛГБТ-спільноти. Але те що він гомосексуал – то вже домисли фанатів, хоча і Ролінг сама про то натякала. Та ні, таки прямо казала режисеру і сценаристу фільму.

Подейкують що ліберальний контекст Поттеріани, антирасистська риторика, виховали ціле покоління американців, які прочитали семикнижжя Ролінг та проголосували потім за Барака Обаму на виборах.

 

Але як говорив журналіст Павло Казарін – ліберальні цінності переможуть, це питання часу, тільки що нам тоді робити з травмою людей традиційних цінностей?

Роман Коржик