Дія – феномен політичної культури. Інтерв’ю з Михайло Федоровим

Видання “Українська правда” поговорило з міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим про все, що стосується цифрових ковід-сертифікатів, про перевиховання хакерів, про те як працює Мінцифри в часи пандемії, та про те, що з ним буде після Федорова. Розглянемо додаток Дія з точки зору феномена політичної культури. 

У 2019 році, на четвертий день свого президентства Володимир Зеленський прийшов на столичний форум айтішників. Говорити про майбутню “країну в смартфоні”.

Того дня з’явились кілька мемів. Як то “факін-галузь”, якою президент назвав політику, ще не встигнувши змінити образ коміка на імідж державника: “Чиновники, політики та інновації – це абсолютно два різні світи”.

Провідником між цими двома світами став тодішній радник Зеленського, а з серпня 2019 – віце-прем’єр і міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Він працює із ЗеКомандою ще з часів виборчої кампанії, коли курував діджитал-напрямок.

Сьогодні він один із останніх могікан – “нових облич”, які досі лишаються поруч із Зеленським. І один із трьох міністрів, хто працює в уряді з часів першої хвилі призначень ЗеКоманди.

У 2021 році “країна у смартфоні” стала особливо актуальною для багатьох українців. Навіть далеких від обох згаданих президентом світів. Мільйони громадян тепер носять у смартфонах сертифікати вакцинації – перепустки в світ, яким жили до пандемії Covid-2019. Їх інтегрували у застосунок “Дія”, в якому наразі 10 мільйонів користувачів.

Федоров досі усіма силами тримається за імідж “нового обличчя”. Він лякається пропозиції журналістів УП записати інтерв’ю прямо за робочим столом: “Я не буду виглядати по-чиновницьки?”

Кабінет міністра відповідає іміджу реформатора. На стінах замість картин із бурштином – модерністська геометрична підсвітка. На столі не стоси паперів, а шахи – прямо під робочим монітором. Замість великих вазонів з фікусами – спортивний тренажер.

Але цей кабінет – найточніша метафора українських реформ. Інноваційність яких тримається на архітектурі епохи міцних господарників.

“Прибрати повністю дерево в інтер’єрі неможливо”, – ніби виправдовується Федоров. Шафи і залишки оздоблення на стінах видають у кабінеті доцифрові часи. Цей своєрідний бекап, як сказали б цифровою мовою, залишає можливість завжди відмотати трансформації до попередньої резервної копії.

Чи витримає такі бекапи цифровізація, започаткована Федоровим в епоху пандемії? Які питання досі виникають до української “Дії” і чому? Чи вважає Федоров себе священною цифровою коровою в уряді, і коли в Україні живих міністрів замінять їхні цифрові голограми?

“Українська правда” поговорила з міністром про все, що стосується цифрових ковід-сертифікатів, про перевиховання хакерів, про те як працює Мінцифри в часи пандемії, та про те, що з ним буде після Федорова.