Альтернатива альтернативі: Grindcore

Рок-музика стрімко еволюціонує від часу свого створення у середині ХХ століття і до сьогодні. Протягом цього періоду утворились десятки жанрів і піджанрів, якими можна класифікувати ту чи іншу музику. Здійснювалось багато експериментів над усім, з чим можна було здійснювати: із звучанням, доводячи його до екстремальної важкості, з налаштуванням гітар, із ударними, із вокалом, із різноманітними методами запису, із зовнішнім виглядом тощо.

Якщо ж говорити про екстремальність музики, то для когось таким звучанням володіє «Океан Ельзи», хтось орієнтується на справжню рок-музику і слухає мастодонтів жанру як «AC/DC», хтось любить щось набагато важче і обирає для вечірніх пробіжок, наприклад, «Burzum». Але вищеперераховані гурти, а також сотні інших давно перебувають за межами андеґраунду. Культура – це монета, що має дві сторони. Проте грайндкор перебуває так глибоко у ямі контркультури та андеґраунду, що немає певності,  чи можна зараховувати його до хоча б якихось культурних течій чи ні. Це радше андеґраунд андеґраунду або альтернатива всьому, що лише може бути у музиці та і культурі загалом. У цій статті грайндкор трактується як культурне явище.

Символ грайндкору

Grindcore – це екстримальний жанр музики, який утворився у 80-х роках ХХ століття завдяки змішуванню панк-року, хардкору та краст-панку. Назва жанру походить від англійського слова grind – «молоти», що цілком виправдано, адже ця музика здатна перемолоти «мізки» того, хто її слухає. Існує багато суперечок щодо прабатьків жанру, але більшість схиляється до думки, що грайнд (одна з поширених назв) розпочинає свою історію з першого альбому британського гурта «NapalmDeath» (альбом «Scum», 1987).

Обкладинка альбому “Scum” гурту “Napalm Death” ‎

Загалом грайнд можна описати, як музику із неймовірно швидкою манерою гри на гітарі,  налаштованій на кілька тонів нижче звичайного; дисторшоном (ефект перевантаження), завдяки якому досягається звук на межі із шумом; також неймовірно швидкі ударні, задля чого дуже часто використовуються драм-машини (які не завжди можуть забезпечити шалену швидкість– ударник гурту «NapalmDeath» володіє рекордом швидкості ударних: 20 ударів/сек. (1200 ударів/хв)); фактичною відсутністю якої-небудь мелодії; екстремальний вокал – скрімінг, гроулінг, інхейл, гуттурал або їх суміш. Сьогодні найпопулярнішими видами вокалу у грайндкорі є гуттурал (горловий спів, що нагадує булькання) та піг сквіл (свиняче вищання). Існують такі божевільні гурти, вокал в яких виконується собакою, папугою або навіть цвіркуном (sic!). Але про все божевілля далі.

Грайндкор перебуває на дні андеґраунду не лише через своє звучання. Як відомо, лірика дуже багато важить у жанровій класифікації і не лише у ній: якщо шалене «гарчання» гітар чи кулеметні ударні можна витримати, то, почувши тексти пісень, дах зносить остаточно. Власне класичний грайнд володіє цілком пристойними текстами соціального та політичного спрямування. Така тематика є доволі прийнятною, тим більше зважаючи на коріння жанру, що тягнеться від панк-року чи треш-металу. Божевілля розпочинається далі. Грайндкор поділяється на багато різних піджанрів. Сьогодні існує дивна тенденція у нових гуртів: вони самі якось називають свій жанр, відштовхуючись від того, що вони «молотять», себто грають. Створив гурт – заснував жанр.  Приємно називати себе першим у певному напрямі музики. Тільки-от вірогідно, що також і останнім. Через це назвати точну кількість під жанрів грайндкору неможливо. Але є кілька основних, які вже мають багатьох своїх фанів.

Порно-/Корпо-/Гор-грайнд

Часто ці три піджанри зводяться до одного і окреслюються як GoreGrind («кривавий грайнд») – термін, що поєднує три близьких за звучанням стилі, проте відмінні за концепцією – порно-грайнд, як стає зрозуміло з назви, описує порнографічні теми, різні сексуальні збочення, включно із некрофілією тощо; корпо-грайнд – один із найбільш довбанутих піджанрів, головною темою якого є фекалії, екскременти і все з ними пов’язане; гор-грайнд – це м’ясо, звісно ж, не тваринне, бо дуже багато представників напряму є вегетаріанцями; м’ясо людське, внутрішні органи, кров і ще раз кров, різні збочення із тілами і так далі. Дуже часто у всіх піджанрах використовуються медичні терміни. Словом, хвора фантазія б’є фонтаном, а політ думки є настільки високим, що непідготовленим буде важко слухати такі речі. Проте є і хороші новини – ви нічого не зрозумієте, коли будете слухати хоч щось із вищеперерахованих жанрів. Гранд дуже часто сприймається як нойз (noise – «шум», андеґраундний індустріальний музичний напрям) або його піджанр, що, зрештою, виправдано, адже ці два стилі доволі близькі. Уникнути шоку чи нудоти можна не лише нерозумінням текстів, а і відмовою від перегляду кліпів. Так, представники жанрів знімають також і кліпи. З опису піджанрів стає зрозумілим, про що ці відео. Тому краще все-таки відмовитись від їхнього перегляду. Також лого гуртів часто відповідають обраному піджанру, а ще їх, зазвичай, неможливо прочитати.

Лого гор-гнайнд гурту, яке ми не змогли прочитати. Джерело – www.memeful.com

Існує ще багато різноманітних піджанрів, як-от кіберграйнд, що цілком чи частково створений на комп’ютері; авангардний грайнд, який поєднується із віддаленими жанрами на кшталт хіп-хопу чи джазу; нойзграйнд, який є взагалі чорт-зна чим, тощо. І це далеко не повний перелік жанрів, які немає сенсу перелічувати, адже і так все з ними зрозуміло.

Важливим є також зовнішній вигляд. Популярними є хімічні костюми, протигази, одяг із сексуальних іграшок, або відсутність одягу як такого тощо. Також варто відмітити тривалість пісень – вони, як правило, короткі, — менше хвилини. До речі, вищезгадані «NapalmDeath» внесені у книгу рекордів Гіннеса із найкоротшою піснею в історії – композиція «Yousuffer» за точними підрахунками триває всього 1, 316 секунди.

Чеський гурт «Gutalax» у своїх сценічних костюмах. Джерело – http://www.obsceneextreme.cz/en/a/60/fanzine,gutalax-interview

Цікаво, що загалом грайнд із своїми піджанрами має багато шанувальників. Чехія є однією із головних країн, що продукує цю музику. Чеські гурти «Spasm» (порно-грайнд) і «Gutalax» (корпо-грайнд) є доволі відомими і поважними, а також чи не найголовнішими представниками своїх піджанрів. Також у країні проводяться грайндкор-фестивалі, одним з яких є «ObsceneExtremeFestival», на якому твориться щось таке, що важко описати словами (не все так погано, як можна подумати: там нікого не ріжуть, не гвалтують, не вбивають, не обмазують фекаліями; судячи з відео з цього фестивалю, за їхніми танцями і забавами, людям там справді весело). В Україні також проводився фестиваль грайндкору під назвою «Звіробачення», але чи проводиться донині – невідомо.

Ростислав Кузик