Толкінівські ельфи і де їх шукати. Туата Де Дананн та альви

Джон Роналд Толкін був людиною дуже освіченою і всі мотиви та образи для своєї літературної творчості він брав з народного фольклору. Саме того фольклору, що дійшов до нас з тих сивих часів коли людство було молодим, а світ був повним на, зараз вже небачені, чудеса та магію.

Мабуть чи не найбільший вклад письменника у світову культуру – це той образ який ми уявляємо, коли чуємо слово «ельф». Мужній, сміливий, розумний, вродливий, безсмертний народ воїнів. Саме такий архетип перекочував у більшість фільмів, комп’ютерних ігор чи книг у жанрі фентезі.

Втім, як вже вище було зазначено, сам Джон любив скоріше не вигадувати образи та сюжети, а черпати їх у народних переказах. 

То де ж шукати витоки саме такого образу ельфів?

Толкін – англієць. Але у англійському фольклорі годі шукати цей прекрасний та войовничий народ. Англійські ельфи – злі потвори. У свідомості жителів Альбіону вони постають у вигляді, так званих, піксі.

Найбільше у житті вони люблять красти, а також різні злодійства та бешкет. Вони можуть випити діжку елю чи зіпсувати урожай. А можуть вкрасти дитину замінивши її на свого малюка (злого, негарного, прожерливого та капризного).

В таких випадках доводилось лише поспівчувати нещасним батькам. І щастило їм, коли якась мудра людина радила, як ельфа перехитрити та дитя своє повернути, ну чи то у них самих клепки для цього вистачало.

В скандинавській міфології (особливо у данській та шведській) ельфами часто називають, таких собі, скоге. Але і вони мало схожі на звичних нам ельфів. Їхні чоловіки зображуються старими дідками, а жінки мають бичачі хвости.

Але на захід від Англії, на зеленому острові конюшини, лепреконів та пива існують перекази про плем’я богині Дану, або ж Туата Де Дананн.

Взагалі ірландці вірять в те, що їхній острів заселявся п’ять разів (детально про це можна прочитати в середньовічному трактаті, що має назву «Книга захоплень Ірландії», «Leabhar Gabhála Éireann» гельською)

Першим народом – поселенцем стало плем’я Партолона, що заселило острів через 300 років після Всесвітнього Потопу. Цьому народу довелося зійтись у битві зі злими демонами фоморами, а згодом все плем’я померло від невідомої хвороби(крім Туана Мак Кайрелла). До речі, Ірландія в їхні часи виглядала зовсім інакше ніж зараз. На острові було три озера, дев’ять річок та одна рівнина.

Другим був народ Немеда, який майже повністю був знищений потопом, що обрушився на Ірландію.

Третіми стали Фір Болг. Самі вони були нащадками народу Немеда, які втекли від потопу у Грецію, а через 230 років вирішили повернутися на острів.

Четвертими стали якраз таки Туата Де Дананн, що відвоювали у Фір Болг майже всю Ірландію, ну а п’ятими – сини Міля, ну або гойдали, що прийшли на острів з Галісії та є предками сучасних ірландців.

То яким був цей народ богині Дану, а точніше, навіть, Fir Dé, тобто «Люди богів»?

Вони прибули чи то на своїх кораблях чи то на чарівній хмарині (можливо до цього потрібно ставитися не зовсім буквально, справа в тому, що ірландці, як і більшість народів, вірили в множинність світів, грань між цими світами іноді ставала тонкою і саме густий туман маскував місце в якому ці світи перетинались). Прийшли вони з якихось островів на півночі. В різних записах є  згадки і про те, що вони можуть бути теж нащадками Немеда, які в своїй майстерності, ремеслі та вивченні таємних знань перевершили всіх людей. Першим, що вони побачили стала земля західного Коннахту.

Звісно Фір Болг не захотіли миритися з незваними гостями. Спалахнула Битва при Маг Туіред. Вона відбулася на півдні сучасного графства Мейо. Фір Болг програли і були змушені віддати завойовникам всю Ірландію, крім самого Коннахту (ще у XVII столітті місцеві жителі виводили своє коріння саме від Фір Болг).

Пам’ятаєте Туана Мак Кайрелла, представника першого народу, що не помер від хвороби? Так от він нібито прожив багато сотень років (у вигляді різних тварин) і бачив вторгнення Туата Де Дананн на власні очі. Туана називав їх богами. Барди майбутнього вбачали в них найрозумніших, найкращих в озброєнні, одязі й грі на музичних інструментах та найкрасивіших з усіх хто колись правив Ірландією (саме їхня легка та смертоносна зброя дозволила їм захопити Ірландію).

Але не дивлячись на всю їхню крутість вони програють синам Міля, які прийшли з Іспанії. Туати заключили з ними договір. Вони втратили острів, але залишили за собою, так заний, Сід – паралельний світ, батьківщину фоморів, вхід у який знаходився у пагорбах.

Як і ельфи Толкіна, туати красиві,розумні та сильні. Вони, як і нолдор, спочатку пішли за море, а потім повернулися звідтіль з новими знаннями та вмінями. І як ті ельфи Туата Де Дананн мусять піти до прихованого від чужого ока Валінору/Сіду та залишити цей світ людям.

Крім того, Джон Роналд міг використати ще й образ скандинавських альвів, для створення своїх ельфів. Вони теж були безсмертною (точніше нестаріючою) прекрасною расою. Вони ділилися на світлих та темних. Але темними альви були не тому, що злі, а тому, що жили під землею.

Фактично, світлі альви то ельфи Толкіна, а темні – гноми чи то двори.

Вадим Патик