Грицько Чубай – кулуґай богемної тусівки

Про нього говорять як про людину майбутнього в українській поезії. Його ознаменовують поетом світової цивілізації. Його знаходять для себе через його сина.

Всі ці речі поєднує в собі львівський поет Грицько Чубай.

Андеґраунд у Львові

Львівський андеґраунд, на відміну від американського, залишається явищем досить втаємниченим для загального кола людей. Творився, ясна річ, підпільно, бо в цьому і вся його суть.

Мистецький андеґраунд у 1970-х продукувала групка нонконформістів під керівництвом найгеніальнішого поета Львова – Грицька Чубая. Вони навіть змогли видати власний журнал, який проте вийшов одним номером, називався він «Скриня» і тому всіх цих митців, які крутилися біля Чубая, як земля обертається навколо сонця, назвали «колом Скрині». Це трагічне, втрачене покоління молодих митців. Творили вони без надії колись бути почутими, тобто наперед розуміючи марність власних творінь.

Вони зазвичай збиралися на кухні або в підвалі Чубая з пляшкою дешевого вина чи глінтвейну, в будь-який час доби, щоб почитати, обговорити почуте й обмінятися забороненою літературою, а також прослухати нового вірша, пісню чи показати щойно написану картину. Це і був той істинний андеґраунд.

На відміну від шістдесятників і поетів-дисидентів, це лише культурний протест, андеґраундські митці були аполітичними людьми, хоча й деколи зводили кпини на радянських генсеків. Вони орієнтувалися на європейську й американську модерну поезію Еліота, Паунда, Лорки, вважали себе громадянами світу цього, космополітами, що дуже близьке сучасній українській молоді. Радянський Союз викликав відразу і незгоду радше на естетичному рівні. Однак покарання за цей т.зв. «спротив» були жорстокі – переслідування і допити в КДБ, вигнання з університетів. Саме тому в їхній поезії настільки простежується філософія екзистенціалізму, гостро відчуваючи весь трагізм людського буття. Через нього в поезії проступають ці елементи невимовності, мовчання, Целанові «мовні ґрати». Воно настільки потужне, що вдаряє в найтонші струни нашої душі.

З середовища, яке сформував Грицько Чубай, вийшли досить відомі сьогодні особистості – перекладач всіх частин «Гаррі Поттера» Віктор Морозов, улюблений поет молоді Олег Лишега, голова українського ПЕН-клубу Микола Рябчук, художники Влодко Кауфман і Юрко Кох.

Олег Лишега
Олег Лишега

«Андеґраунд (англ. underground – підземелля, запілля) – напрям у мистецтві, представники якого вважають всі інші художні тенденції несправжніми з огляду на їхню заідеологізованість, легітимність чи комерціоналізацію. Це творчість осіб або груп, яка суперечить усталеним філософським, етичним, естетичним кодам соціуму й скеровується на самовираження особистості.»

 

Чубай – геній

Вже те, що Чубай пішов у 33 і знав про це раніше, говорить про його геніальність.

А далі варто розгорнути сторінки його «П’ятикнижжя» (посмертно видана збірка) й почитати поезію. Ви здивуєтеся, здригнетеся, подумаєте, що це європейського поета переклали українською. Та ні. Це він. Грицько. ЧУБАЙ.

Сам Грицько називав себе геніальним, ніби дратуючи цим свого «літературного вчителя» Ігоря Калинця, іншого чудового поета. На стіні у бібліотеці-пивниці Чубая (на            Погулянці, 35) висіли три портрети, найгеніальніших, на його думку, поетів: Езри Паунда, Томаса Стернза Еліота і… портрет самого Грицька. От яка «самозакоханість».

Як у цій непроглядній тьмі совка можна було віднаходити такий заряд світла, яке «ступить босоніж на стежку, щоб назавжди відійти від нас»? Чубай зумів на мить, навіть попри цей морок тоталітарної машини, проти якої у нього сформувалася шалена відраза. Нерозуміння суспільства, його внутрішня загибель, коли невидиме стає справнішим, аніж видиме…

Людина, яка приїхала до Львова з маленького села Березини, якій не дали здобути освіту, якій закривали рот і звинувачували в тому, що він «агент КДБ». Він мовчав. Довгі п’ять років. Потів вистрілив трагічною поемою «Говорити, мовчати і говорити знову». І згас… Назавжди.

Грицько Чубай змінив уявлення про поезію, надав їй безкомпромісної чуттєвості, ритму симфонії. Я навіть не здатний уявити, якою була б сьогоднішня українська література, якби Грицько був живий. Його поезія має шалений вплив на самоусвідомлення усіх сучасних митців.

 

Чубай – творець української рок-сцени

Сином Грицька Чубая є Тарас Чубай, лідер культового рок-гурту «Плач Єремії». Тут ж знову таки. Вплив батька на сина. Тарас групу назвав в честь однойменного вірша Грицька. Він його поезію поклав на музику.

Тарас Чубай
Тарас Чубай

Тарас Чубай виконує своєрідну місію – доносить до нас призабутий голос батька. Завдяки нелегкій праці важкі для сприйняття філософські тексти він зумів перетворити у віртуозні рокові суїти та балади. Тарас по маленьких частинках реконструює батькову постать. Тим паче, геніальність передається ґенетично.

Через музику «Плачу Єремії» більшість відкриває для себе Грицька Чубая. І це найбільша заслуга Тараса.

Сьогодні часто можна побачити, як молодь під гітару виконує «Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку…». Грицько сміється на небесах і продовжує тягнути «зіниці твої виткані із подиву, в очах у тебе синьо і широко…».

Ігор Ліпницький

 

 

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: