Україна як простір радикального самоврядування

Українці – народ анархістів. Українці – нація християн. Українці – цивілізація людська.

Кожна третина нашої сутности – вільна, свобідна, самоврядна. Ніякий президент, жоден ієрарх – не зможе диктувати нам своєї волі, свого порядку.

Однак мають українці одну найбільшу силу: синергію громад.

Головною одиницею виміру соціального впливу є громада. Різні громади мають дуже різні політичні, соціяльні та культурні погляди. Однак під впливом дії зовнішніх чинників – ці громади, забуваючи про всі суперечности, єднаються в борні проти цього зовнішнього чинника.

Антифашисти футбольного клубу «Арсенал» долучилися до батальйону «Азов» далекого 2014 року від Різдва Христового, бо для них захист батьківщини – се честь.

Майдан 2013 року показав: ідейні праві,  ідейні ліві, християнські демократи – можуть поставити на павзу ідеологічні розбіжності, аби діяти заради спільної мети – борні та подолання імперіалізму, що може ховатися за різними масками, ілонами, шевронами, але – імперіалізм є імперіалізм.

Українці показали свою справжню інтернаціональну суть. Ми можемо не просто вести боротьбу з імперіалізмом, ми можемо обʼєднувати народи в цій борні.

Бо як писали класики:

 

«Воля народам – воля людині!».

 

Чомусь публіка певна, що сеє гасло є продуктом агітаційного департаменту Організації Українських Націоналістів.

Однак історична правда вказує нам на інакші факти.

1919 року народилася Революційна Повстанська Армія України на чолі якої став наш Батько – Нестор Махно.

Тоді українці побудували спільний ковчег боротьби, який взяв курс на просту ідею: 

 

«Смерть всім, хто на пиришкоді добуття вольності трудовому люду».

 

 

Кожен з українських лідерів будував свій плавзасіб та запускав його власним курсом: та не кожен човен досягнув свого берегу – українські соціалісти під кермом Симона Петлюри зазнали поразки. Їх корабель потонув у бурхливих стихіях європейської міжвоєнної політики середини XX століття.

 

Це так само як і з Дональдом Трампом – лідер демократичної країни спрямував свій корабель у гавань імперіалістів. І скоріш за все, цей корабель потоне. Як 1912 року потонув Титанік – сумний символ жорсткого капіталізму.

Немає нічого постійнішого за тимчасовість.

Трамп – тимчасовий, Україна – вічна. Бо ніхто – не указ українцю.

Бо ж ми дивимось у вічність…