Піар-менеджерка музичних гуртів Анастасія Волокіта про вдалі й невдалі концерти, медіа, та розкрутку гуртів 

Журнал “Артефакт” розпочинає серію інтерв’ю з людьми, які рухають українську культуру вперед. Це менеджери культурних проєктів, перформери, музиканти, журналісти та всі хто творить локальний дискурс у нашій культурі, роблячи тим самим свій внесок у культуру всієї країни. 

Піар-менеджерка музичних гуртів Анастасія Волокіта розповіла про свій досвід роботи у цій сфері. 


Настя, привіт. Ти як піар-менеджерка працюєш з кількома музичними гуртами та проєктами. Розкажи, що ж це за гурти?

Привіт, здебільшого я працюю з музикантами по-проєктно, тобто коли готується вихід синглу, кліпу чи альбому, концерт, тур, ми підхоплюємо і робимо новини. Наразі я з гуртом Semmar. Це інтелектуальна електронна музика з надцікавими текстами. Гурт заявив про себе 2 роки тому, проте в них сталися зміни у складі. Нещодавно до нас повернувся новий — смачніший по звуку Semmar. Це чутно в новому синглі “Аперкот”.

Що ти конкретно робиш?

Спершу ми зустрічаємось та спілкуємось, дізнаюсь їх плани на підкорення Всесвіту. Далі прописую стратегічний план на найближчі 3 місяці, тобто все те, що ми маємо зробити, змінити, відзняти, сфотографувати та випустити. Частина роботи лягає на плечі менеджера колективу, а ми з копірайтером працюємо із медіа та партнерами. Готуємо та випускаємо новини, як сингли, кліпи, альбоми, між тим генеруємо ідеї спецпроєктів та спецматеріалів, анонсуємо концерти та виступи та багато іншого.

То ти працюєш з копірайтером. У гуртів є гроші, щоби достойно оплачувати такі обсяги робіт?

Так, взагалі то нас в команді троє: піар-стратег, оперативний піар-менеджер (я) та копірайтер. Здебільшого ми працюємо лише над інфоприводами тобто це не щомісячна оплата. Проєкт може тривати 2, 2,5 місяці. Але ж це ми кажемо про молоді гурти, про ті, які лише розпочинають свій шлях та дійсно хочуть досягти чогось. Бо є гурти які пишуть музику, навіть у класних саунд-продюсерів, але з піар-менеджером не працюють, а є вже більш серйозні гравці, які в певний момент вирішили: “або зараз, або ніколи”, знайшли гроші на команду, взяли кредит в банку і швидко розкрутились.

Як виглядає твій робочий день?

В мене всі дні виходять різні. Немає певного графіка роботи, бо це набридає. Інколи я прокидаюсь і одразу беру до рук телефон, відповідаю на повідомлення, що прийшли вночі чи зранку. Потім встаю з ліжка та, якщо є час, роблю йогу, якщо ні, одразу снідаю, читаючи новини, паралельно планую що саме я маю за сьогодні встигнути та розпочинаю. Якщо якась подія вечора не відірве мене від компа, можу так і просидіти до ночі.

До речі, скільки років ти вже працюєш в цій сфері?

По справжньому і повноцінно в піарі я 3 роки, з моменту як ми познайомились із Нією Нікель і утворилось наше піар-угрупування “Знать”. За рік до того я шукала себе, працювала дизайнером, але хотіла робити щось більш корисне для культури України, познайомилась на майдані з організаторами освітньої програми для менеджерів культури Creative Management Camp та пішла навчатись. Тобто що таке піар я дізнавалась вже на практиці.

Чи можеш ти порівняти цю сферу до появи та активного використання в ній соціальних мереж і після. От як організовувалися концерти 10 років тому? Клеїли афіші на стовпах, замовляли борди? Давали рекламу на радіо й телевізор? А тепер — таргетинг у фейсбуці та інстаграмі все замінив? Чи ні? Як змінилися підходи?

Звісно, радіо та зовнішня реклама як інструмент існує давно і буде існувати надалі, я сподіваюсь. Анонси розміщувались в друкованих ЗМІ, моїми улюбленими були Молоко, Афіша та ХЗМ. Близько десяти років тому вже якраз і створились чати та соцмережі типу ВК та Тусе, напевне таргетингу ще не було, але люди вже і звідти дізнавались про концерти.

Зараз ти розміщуєш промоцію своїх гуртів та подій на радіо? Зовнішню рекламу використовуєш?

Так, звісно.

Як вимірюєш ефективність зовнішньої реклами та радіо?

Не вимірюю, бо виміряти можна лише замовивши компанію, яка проводить соціальне опитування. Радіо працює завжди — це всі просто знають. Але тільки реклами на радіо недостатньо. Піар треба робити комплексно.

А от зараз дай дуже чесну відповідь: піар-менеджер гурту — це надважлива персона? Гурти, музиканти, артисти, можуть прожити без нього? Чи ні?

Звісно можуть, все залежить від того, які в артиста чи гурту плани. Я вважаю що в наш час в Україні артисту для успіху потрібна команда: менеджер, саунд-продюсер, юрист, піарник, СММник, стиліст та дизайнер — в такому порядку.

Саунд-продюсер? Що він конкретно має робити, яка його роль у створенні музичного продукту? Розкажи, виходячи зі свого реального досвіду…

Саунд-продюсер це як ще один член колективу і щастить тим гуртам, в яких один із музикантів і є їх саунд-продюсер, як наприклад Knob (Сергій Любинський) у ТОЛ або Олег Артим у Qarpa (Фактично Самі). Це спеціалісти звуку. Вони можуть ще на стадії пошуку на репетиціях влучно підказати як краще зробити, зіграти в цьому місці, потім на студії технічно правильно записують кожен інструмент, далі зводять всі доріжки в одну, корегуючи ноти так, щоб усе зазвучало, створюють аранжування, доводять композицію до ідеального звучання, щоб пісня сприймалась з будь-якого носія від навушників до великих колонок. Саунд-продюсер створює радіоформатну пісню.

Розкажи якусь цікаву історію, пов’язану з організацією та промоцією музикантів. Траплялося щось незвичайне, пригодницьке чи взагалі трешове?

Та постійно щось трапляється. Але найтрешовіше трапляється з Іреною Карпою. Наприклад, якось я загуглила новину з заголовком:

“Карпу Геть! Черкаські депутати вигнали Ірену з журі”.

В новині йшлося про якийсь міський письменницький конкурс, до складу журі якого внесли Ірену, а потім на засіданні Черкаської міської ради один із депутатів висунув пропозицію усунути Карпу через матюки в її творах. Під час голосування його пропозицію ніхто не підтримав. Але новина з таким голосним заголовком вийшла і мені вдалося її прибрати. Та найцікавіше те, що сама Ірена, яка на той момент працювала першим секретарем з питань культури України у Парижі, навіть не знала, що вона увійшла до складу журі черкаського поетичного конкурсу. “Вони б ще Мерлін Менсона внесли” – прокоментувала тоді вона. Ми посміялися, але звісно я такі заголовки й матеріали ні про що не маю допускати.

А чому взагалі українські медіа публікують такий треш? Невже немає інших тем для новин — нормальних, корисних людям?

О, це дуже болюча тема. Як сказали мені журналісти телеканалів: “Ми знімаємо те, що хочуть бачити люди”. А от чого середньостатистичний українець здебільшого реагує на треш, це вже питання до психологів та соціологів.

Що повинен вміти піар-менеджер музичного гурту? Які його головні вміння?

Я думаю, що перш за все він має любити музику взагалі та пісні свого артиста, розумітися на музичних подіях, знати головних людей в індустрії, а з особистих якостей: бути витривалим, працьовитим, розумітися на психології та мати педагогічні здібності.

Розкажи про свій найпровальніший концерт.

Оу, ну так щоб ми піарили концерт, а на нього взагалі не прийшли люди, такого звісно не було. Ну та успіх події залежить не лише від піару. Тож, мабуть я за все життя, провальним концертом, я можу назвати лише мій власноруч організований концерт-аукціон в Ласці. Пару років тому в мене була благодійна ініціатива “Речі Музикантів” спрямована продавати не потрібні, але знакові речі артистів за для допомоги різним фондам. Після кількох років участі у міських барахолках, речі осіли на полицях в благодійному магазині Ласка. Тоді на честь старту співпраці з Ласкою в камерній атмосфері зібралися такі круті артисти, як Alloise, Сергій Танчинець, Іван Маруніч, Дмитро Сазонов, гурт Фіолет, Cloudless, вів все це відомий голос Radio Roks Ілля Ярема. Вхід був вільний, час не дуже зручний, а місця не багато. Тож прийшов народ не за для участі в аукціоні, а просто подивитись виступ. Тому ми зібрали не дуже значущу суму. Треба було все ж ставити бодай якийсь мінімум на вхід. Я про те не подумала, на жаль.

А про найкрутіший концерт розкажеш?

О! Ну це звісно не концерт, але дводенна вечірка — Білі Ночі на Арт-Заводі Платформа. Це близько 100 артистів в усіх електронних жанрах на 4 сценах. Феєричне дійство, щасливі люди та атмосфера свята. Це фестиваль, на який приїздять люди з усього світу, а потім засипають мережі неймовірними фото і всі чекають наступного року: як гості, так і організатори. Я дуже щаслива співпрацювати з командою Ulichnaya Eda по цьому проєкту.

Твої улюблені гурти? Що ти слухаєш?

Знаєте, як кажуть, те, що ти слухав в 17, те лишається улюбленою музикою на все життя. Тож я й досі всім серцем люблю Korn, Illnino, SOAD, Deftones та наших ТОЛ. Але мені подобається і техно й українські інді, поп-рок гурти. Всіх, з ким я працювала або працюю, я люблю вже не лише за музику, а й за людські якості, громадянську позицію, люблю чути пісні ще до прем’єр.

Є речі, які тебе відверто бісять у роботі?

Вже немає, бо з того моменту, як я розпочала вчити психологію, я дізналась, що це перманентно неправильне формулювання. Це не щось нас бісить, це ми самі бісимось від чогось, нервуємо себе чимось. Тобто іншу людину певна ситуація не зачепить, а мене так. Чому? Бо це лише моє сприйняття події, яке зумовлене або моїм страхом, або невпевненістю у собі через брак знань або досвіду, або якимось психологічним бар’єром перед людиною, з якою я спілкуюсь. Минулого року в мене сталося те, що називається вигоряння, перевтомлення. Здоров’я підказало що слід замислитись і щось змінити. Проаналізувавши всі події останніх 4 років, я зрозуміла, що для мене важливо і що мені заважає і позбулася цього. Тепер я завжди у гармонії та отримую задоволення від роботи кожен день. Бо я дійсно люблю свою роботу і хочу розвиватися.

Які б реальні практичні поради ти дала молодим людям, які тільки починають роботу у сфері музичного піар-менеджменту?

Ходити на усі доступні лекції, нетворкінги на тему, читати всі блоги про піар, збирати базу контактів, заводити нові знайомства, намагатись аналізувати кейси наших та іноземних артистів, в будь-якому випадку залишатись порядною та чемною людиною, не хвилюватися за помилки, але виправляти їх, хапатися за можливості отримати досвід завжди.

Дуже дякуємо тобі за інтерв’ю!

Навзаєм! Слухайте музику серцем!

Розмовляв Роман Коржик

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *