Мем – усьому голова. Чому “Democracy.watch” обрав нетиповий спосіб комунікації?

Меми та кумедні карикатури про лікарів, депутатів, Зеленського та Порошенка краще розкривають складні теми, ніж просто тексти та нудні інфографіки.

---

 

Журнал “Артефакт” розповідає, як культурна, літературна та історична інформація стає сировиною для створення якогось продукту. Проект “Democracy.watch” створює продукт у сфері аналітики, захищаючи демократію та права людини. Вони фіксують адмінресурс – зловживання повноваженнями, а саме коли якийсь політик або чиновник зганяє на мітинг лікарів або вчителів.

 

Є купа видів зловживання адміністративним ресурсом – тиск на бізнес, використання поліції у своїх цілях і так далі. Теми складні, чорт ногу зламає, розумний шию скрутить, темний ліс та й годі. Але, виявляється, і про таку складну тему можна розповідати дуже просто. От, приміром, так. Замість тисячі слів про адмінресурс:

Журналісти проекту наголошують: політики та депутати знають, що агітація в лікарнях – це незаконно, але чомусь однаково роблять це. На таку тему теж знайшовся мем:

Протистояння Петра Порошенка та Володимира Зеленського не обійшлося без використання адмінресурсу. Команда проекту зробила карикатуру на відомий “Версус-батл”:

 

У такий спосіб закликають не ходити на примусові мітинги до політиків, тим більше – на проплачені.

Через меми можна навіть доносити інформацію про свої послуги та про свій продукт. Команда “Democracy.watch” створює онлайн-карту зловживання адмінресурсом і це зобразили в одному мемчику:

Чому й навіщо меми – журналу “Артефакт” розповідає Олександра Литвин, смм-менеджерка “Democracy.watch”:

 

Навіть на негативні моменти треба вміти реагувати з гумором. Тематичні меми краще сприймаються читачами, аніж сухий текстовий виклад матеріалу. У такий спосіб ми чіпляємо людей емоційно. Зазвичай ідеї для мемів з’являються за аналогією життєвих ситуацій, або до цього підштовхує якийсь вибуховий тренд, – говорить Олександра.

 

Такий спосіб комунікації – не новий, але все ж він є нетиповим. Часто проекти формують свій бренд, який має бути серйозним, асоціюватися з чимось тривіальним. Це як комунікація районних, обласних адміністрацій і більшості чиновників:

 

“Зібралися, ухвалили, провели нараду під головуванням заслуженого кандидата, виділили три мільйони гривень з бюджету завдяки палким старанням”

 

На жаль, сайти новинних агентств, газет, журналів і досі пишуть у такому стилі.

 

Такі тексти вже не працюють. Ба більше – будь-які тексти працюють слабше і слабше. На перші місця виходять фото, колажі, графічний дизайн та відео.

 

Але відео – це теж текст. Ти дивишся на картинку, а в голові мимоволі виникають асоціації та слова: політик стоїть за трибуною, говорить, показує, йде на мітинг, годує котика й таке інше.

 

Тому найкращий варіант – коли комунікація розповідає щось конкретне, доносить інформацію та при цьому ще й розважає глядача. Це як у випадку з мемом про Порошенка і карту.

 

Як показали останні вибори – перемагає новий, нетиповий спосіб комунікації – меми, флешмоби. Проте більшість політиків і їх технологів цього не зрозуміла, тому й програла. Це не значить, що умовний Порошенко, чи умовна Тимошенко завтра почнуть конвеєром клепати меми та колажі й переможуть на наступних виборах. Ні.

 

Бренд – цілісна штука, його зовнішній вигляд має відповідати суті. Власне, тому й переміг Зеленський. Бо відео, гумор, меми – це його спосіб комунікації, яким він спілкується з глядачами останні 15 років.

 

“95 квартал” і комедійні серіали – це лиш вітрина. А за нею – менеджмент, бізнес-плани, маркетинг, продажі. Там все серйозно. Але так і має бути.

 

Щось подібне й у проекту “Democracy.watch” – меми й карикатури в соцмережах, а на сайті та в аналітичних звітах – реальні факти зловживання адмінресурсом та інформація, яка допоможе подолати цей нечистий метод політичної маніпуляції.

 

Проект  “Democracy.watch” реалізується за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.