Культовий український фільм «Ватра» кличе на свято» святкує 40 річний ювілей
1 січня 1982 року на екрани виходить музичний фільм Львівського телебачення «Ватра кличе на свято». Картина приносить шалений успіх і славу музичному колективу «Ватра» Ігора Білозіра. За тим починається активний гастрольний період львівських музикантів, які побували у Середній Азії та на Далекому Сході, Польщі, Угорщині, Німеччині, двічі в Афганістані, Канаді та Америці.
Спогади про стрічку опублікував журналіст, дослідник української культури Михайло Маслій:
Що цікаво, напередодні зйомок надворі було плюс п’ять — плюс сім. Усі переживали й телефонували Ігорю Білозіру. Керманич «Ватри» був спокійний: „Та не хвилюйтеся так, куртка на ваті! Сніг буде!” І справді, з восьмої ранку в знімальний день падав лапатий сніг. Випало його по коліна. За два дні (22–23 грудня 1981 року), а сніг не переставав падати, зняли фільм. На третій день знову почав падати дощ, почалася відлига, – написав Маслій.
Спеціально до виходу стрічки було написано нові пісні, два вірші до яких пощастило створити журналістові Максиму Міщенку.
Зі спогадів Міщенка:
Першою була ”Перейди дорогу” на музику саксофоніста „Ватри” Олексія Сердюка. Потім — „Новорічна” на музику Ігоря Білозіра. Для фільму було написано 8 нових пісень. З них — дві на мої вірші. Одного грудневого вечора ми зібралися, щоб разом обговорити деталі сценарію стрічки, подумати про твір, який став би своєрідним завершальним святковим акордом до всього годинного фільму. Ігор глянув на запропонований текст „Новорічної”, сів за фортепіано і з перших же акордів награв мелодію приспіву. Пісня народилася якось відразу, на одному подиху. Можливо, нас підганяли встановлені телестудією терміни, але радше це й була та ситуація, коли співавтори розуміють один одного з півслова, коли — виходить! Тим більше, що надворі був грудень, сніг сипав і сипав у вікно, і Новий рік вже стукав у двері. „В парі з місяцем зірки Розкидають у сніги Іскри срібні, золоті Щедрій, радісній землі. Сієм, сієм, посіваєм, Ще й співаночки співаєм — На добро, на добро! Щастя, злагода родися. В кожній хаті колосися Золоте зерно, золоте зерно!” Фільм „Ватра” кличе на свято”, який завершує ця пісня, на нашу радість, сподобався телеглядачам. Кілька разів він демонструвався по Центральному, Українському і Львівському телебаченнях, а сама „Новорічна” неодмінно звучала на традиційних новорічних концертах у Львові.
Свідок тих подій Мар’ян Шуневич розповідає, що після перегляду першого музичного фільму „Ватра кличе на свято” комуністи спробували вставляти палки в колеса творчої діяльності ансамблю Білозіра:
„Прийшов „лакей” з Львівського обкому Компартії та ще з порога сказав: „Що ви там щедруєте?” А ми співали „Новорічну” з музикою Ігоря і віршем Максима Міщенка. На що я посіпаці відповів, що це не щедрівка і не колядка, а авторська пісня! Бідолаха лише розвів руками”, — свідчить Мар’ян Шуневич.
1971 року композитором і виконавцем Михайлом Мануляком був створений вокально-інструментальний ансамбль «Ватра» при Львівській філармонії. До 1979 року через цей бренд перейшло багато відомих музикантів, змінювались і музичне керівництво, та не змінювалась репертуарна політика хлопців і дівчат, спрямована на популяризацію української пісні.
1979 року філармонія запрошує самодіяльний ВІА «Ритми Карпат» з Львівського автобусного заводу. Керівником нової «Ватри» став композитор Ігор Білозір. За короткий час він пише ряд пісень на вірші львівського поета Богдана Стельмаха, які приносять гурту популярність. Це «Пшеничне перевесло», «Перший сніг», «Світлиця», «Весільний марш», «Не сип, мила, скла».
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment