Залізний Стефан. Українець, який став радником Маргарет Тетчер

Він був радником самої Маргарет Тетчер. Працював на посаді президента футбольного клубу «Кардіфф Сіті», представляв консервативну партію у англійському парламенті.

Свій непростий шлях герой цієї оповіді – Стефан Терлецький (1927 – 2006) розпочав у трудовому концентраційному таборі на території Австрії в роки Другої Світової Війни. Українцю було 18 років, коли він утік з радянського потягу, що віз колишніх в’язнів німецьких таборів на Далекий Схід, воювати проти Японії. Йому дивом пощастило дістатися до британської зони окупації колишнього Третього Рейху.

Юний Стефан влаштувався кухарем на одній із військових баз. Через три роки випала нагода легально мігрувати до Великобританії. З того часу він жив у Валлійському місті Кардифф. Працював у пекарні, а вечорами навчався, зацікавився політикою, економікою та релігією. Незабаром розпочав свій бізнес, ставши власником готелю.

У своїх спогадах чоловік говорив про своє розчарування політикою Радянського Союзу. Зокрема, дізнавшись про арешт батька і сестри та їх висилку в Сибір, Стефан назавжди покинув ілюзії щодо політики комуністів.

1964 року С. Терлецькі вступив до Консервативної партії.

Активна громадська діяльність Терлецького принесла йому чималу славу. Будучи директором ФК «Кардифф Сіті» він вивів команду на європейську арену. «Ластівки» у сезоні 1976-1977 рр. пробилися до кубку володарів кубків.

У 1974 Стефан Терлецький балотувався до британського парламенту, але програв тодішньому лейбористському прем’єру Джеймсу Каллагану. Із самого початку своєї політичної діяльності С.Терлецький багато уваги приділяв міжнародним питанням. Так, у розпал «холодної війни» він наполягав на створені Великою Британією міцного військового щита, який би «перешкоджав агресивній політиці Радянського Союзу».

У жодному разі не можна погоджуватися на пропозицію Росії скоротити наші сили в Європі. — зазначав політик у 1973 р. — Це саме тим, чого марксисти і ліві соціалісти хочуть добитися від нас. Як людина, яка народилася в рабстві, я хочу померти вільним.

С.Терлецький був також прихильником тісних зв’язків Великої Британії з Європою і багато працював у цьому напрямку. Його політична кар’єра вийшла на новий щабель, коли він очолював (1973—1975 рр.) громадсько-політичну організацію «Залишмо Британію в Європі». Також був представником політичної групи партії британських консерваторів в Європі. У 1975—1980 рр. він, крім того, обіймав посаду віце-президента молодіжної організації консерваторів в Уельсі. Консерватизм політичних поглядів С.Терлецького проявлявся в усьому.

Зокрема, він закликав до повернення країни до обов’язкової військової служби, а також лобіював законопроект щодо запровадження нового державного свята — Національного дня Уїнстона Черчіля, який повинен був відзначатися 10 травня, у день народження відомого політика, пропонуючи замінити популярні серед європейських лівих травневі свята, які він уважав шкідливими та антидержавними за своєю суттю.

1983 року був обраний до британського парламенту, працював разом з Маргарет Тетчер будучи її власним радником, зустрічався з Папою Римським Іоанном Павлом ІІ-им, президентом США Р.Рейганом, лідером СРСР М.Горбачовим.

1984-го за допомогою британського міністра закордонних справ Терлецький домігся від тодішнього радянського міністра Громико, аби його батькові, якого він не бачив 42 роки, дозволили приїхати до Лондона. Пізніше Стефан Терлецький відвідував Україну зі своєю дружиною. 1989 Стефана призначили представником комітету захисту прав людини в Раді Європи.

У грудні 1992 року королева Великої Британії нагородила його орденом командора Британської Імперії (С. В. Е.) за працю в громадському і політичному житті Великої Британії.

В останні роки життя С.Терлецький — почесний член Європарламенту і член Палати общин британського парламенту. 1990 року королева Єлизавета вручила йому в Букінгемському палаці орден Командора Британської імперії.

Ось так житель села Антонівка Івано-Франківської області Стефан Терлецький зробив свою кар’єру в спортивному та політичному житті однієї з найсильніших країн світу.