«Скрябін»: добрий, як хробак

15 лютого 1999 року гурт «Скрябін» випустив альбом «Хробак», що став альфою й омегою в історії колективу. Заохочую поглянути на музичну та поетичну складові цього концептуального твору.

З одного боку, «Хробак» є дебютною роботою, яку Кузьма (Андрій Кузьменко), Рой (Ростислав Домішевський) і Шура (Сергій Гера) записали на власній студії «Sпати», відкритій 20 листопада 1997 року в Києві (тут, за словами музикантів, їх нічого не обмежувало, і вони мали всі умови, аби творити свій найякісніший матеріял). З іншого ж боку, то був і своєрідний підсумок електронної, «нью-романтичної» епохи групи, яким хлопці продемонстрували свою високу майстерність. Пізніше в цій естетиці вони ще презентують альбоми «Технофайт» (1999; перероблені на новий лад пісні з однойменної плити 1993 року, яку офіційно не вдалося видати) і «Стриптиз» (2001; перевиданий наступного року під назвою «Стриптиз плюс» – то альбом пісень із «шухляди», що ніяк не могли дочекатися свого часу). Уже 2000 року альбом «Модна країна» засвідчить публіці перехід проєкту «Скрябін» у русло поп-рокової стилістики.

Отож «Хробак» містить у своєму тілі одинадцять оригінальних пісень і три мікси. Починається він трихвилинним «Інтро», яке повторюваністю мінорного мотиву на клавішах створює тривогу перед настанням невідомого.

У наступних треках, – «Клей» і «Майже», вона лише посилюється. Проте, перш ніж заглибити слухача в іще густіший морок дарквейвівського музичного лісу, «Скрябін» раптово виводить його на значно світлішу галявину, ніби даючи можливість подихати вільніше, хоч і не розвіюючи притім страху від неминулої залежности (про неї згодом). Такий ефект створюють легші, настроєво піднесені синт-поп композиції, які заповнюють серединну частину альбому – «Твій портрет», «Ми, як машини», «Небо каже (йди сюда)», «Секс (то море з людей)».

Та це лише тимчасово, то – перерва перед фінальним раундом. Пісні «Я добрий», «Не треба» знову повертають зір на жорстокий і несправедливий світ, закритий від світла людяности. Змиритися? Ні! Треком «Великий хробак» ліричний герой цього альбому маніфестує готовність боротися, і його доброта показує зуби. А наостанок, готичний шедевр «Фото / Брудна, як ангел», записаний за участю співачки Юлії Лорд, ставить радше трикрапку, ба навіть «округлює» пройдене, завертаючи до початку – до так само темного «Клею» (три бонусних мікси група зробила саме на цю пісню).

Власне, клей – одна з ключових метафор цієї плити. В однойменній пісні він стає символом любовної залежности героя від коханої. Клей цієї закоханости створив клітку, у якій опинився «страждалець». Клей тягне його за жінкою і заліплює все довкола, спричинюючи зорові деформації, тому бачити реальність ясно більше неможливо.

Закоханість відіграє важливу роль і в наступних треках. Зокрема, у тексті композиції «Твій портрет», близькій за музичним наповненням до пісні «Stripped» гурту «Depeche mode», персонаж малює «руками на небі» зображення коханої. Ця дія розгортається посеред міського гамору:

«[…] Море машин, море руїн –

шукаю свій дім.

Вулиці є, мокрі вони –

я не один».

Чому мокрі вулиці рятують героя від самотности? Очевидно, він бачить у них спільну зі собою ознаку – вони мокрі від дощу, як його очі, повні сліз. До слова, свою інтерпретацію музики і текстів «Хробака» зробив за участю музикантів «Скрябіна» режисер Володимир Зайковський – фільм на основі всіх пісень альбому, на жаль, залишився незавершеним[1].

Разом із героєм поезії цього альбому, створеної Роєм і Кузьмою, ми занурюємося в образність постіндустріяльного простору. Тут люди, як машини (а це позначає передусім їхню бездушність, коли «три копійки за сміх, три копійки за заплакані очі»), а власне Хробак на обкладинці має вигляд крана (чи ще бозна-якого громіздкого залізяччя), що водночас і статичний, і динамічний – він наче й застиг посеред росту колосків, але ракурс фотозйомки створює враження його руху. Отже, не все втрачено, доброта не заіржавіє:

«Ми – великий хробак,

ми йдем».

Лірика пісні «Фото / Брудна, як ангел» чіпляє своїм різким порівнянням, «приготованим» з оксиморону. Зазвичай ангели сприймаються за білих, світлих, чистих неземних істот. Кохана героя, очевидно, теж має ці риси, однак поривають вони його до зовсім інших бажань. Її краса приносить і бруд (жагу насолоди, гріха). Вона – той самий «клей», що керує ним:

«Дихай, так треба,

бо фото без тебе

не буде мати тебе».

Як і в першій композиції, фізична відсутність не звільняє від присутности об’єкта обожнювання. Без останнього й «сонце в небі брудне, як ангел», хоч і з коханою бруд не зникає. Залежність від неї, оприявлена на початку диску, не зникла й наприкінці.

 

«Хробак» – альбом концептуальний. Він, на мою думку, є вершиною творчости «електронного» «Скрябіна». І це притому, що під час його написання стосунки в гурті були досить напруженими, а медія не сприяли поширенню саме такої музики (певно, останнє й стало чи не найвагомішою причиною переформатування гурту й зміни стилю).

 

Нехай він буде тим клеєм, що приверне увагу до справді вагомих явищ у сучасній українській музичній культурі. І хай, як у відеоряді до інструментального «Інтро», герой Кузьми не припиняє свого бігу, і наново заохочує слухати цей шедевр.

Автор: Назар ДАНЧИШИН

 

[1] Володимир Зайковський знімав для групи цілі аванґардні кліпи-історії ще з кінця 1980-х.