Легендарний генерал Джордж Паттон, який шкодував через те, що був змушений знищити Райх

Джордж Сміт Паттон, молодший – один з найлегендарніших генералів сил союзників. Він приклав всі свої зусилля до знищення Німеччини. Про, що дуже шкодував, стверджуючи, що американці знищили найцивілізованішу країну Європи.

Берлін розкрив мені очі. Ми зруйнували все те, що було споруджено великою расою, яку ми тепер збираємося замінити монгольськими дикунами. І вся Європа буде комуністичною. Кажуть, що протягом першого тижня, після того як вони взяли його (Берлін), всі жінки, що потрапили на очі, були згвалтовані і потім пристрелені. Я б ніколи не дозволив їм зробити це, була б тільки у мене можливість.

За Німеччину і німців у Паттона боліла душа. Їх споконвічні землі були окуповані росіянами яких генерал навіть не вважав європейцями, вони – азіати до глибини душі. А вимушений союз з ними, ніщо інше, як велика помилка США. Він говорив: «єдине, що мені потрібно знати про росіян це те, скільки треба свинцю для їхнього вбивства».

Те, що ми робимо, називається знищенням єдиної сучасної держави в Європі в ім’я того, щоб СРСР змогла проковтнути всю її цілком.

В травні 1945 дивізія, якою керував Джордж перейшла кордон колишньої Чехословаччини. Поговорюють, що там вони шукали атомну зброю, яку, нібито, розробляли німці. Як би там не було, на декілька днів американські війська зайняли частину території Чехії та взяли під свій контроль заводи «Шкода».
Протести СРСР, якому за Ялтинськими домовленостями відходили ці землі у сферу впливу, змусили його відступити.
Прояви тодішня американска влада політичну волю, чехи, можливо, були б врятовані від радянської окупації і «Празька весна», що завершилася введенням радянських танків у столицю країни, могла б хіба наснитися комусь в страшному сні.

Генерал чудово розумів хто такі росіяни, не менш жорстко він висловлювався і про євреїв – ашкеназі.

Очевидно, що розпочата Моргенау і Барухом семітська помста проти всіх німців все ще працює. Гаррісон і його партнери вимагають, щоб німецькі цивільні жителі були виселені зі своїх будинків, поступившись своїм житлом «переміщеним особам» (теж саме відбувається і нині, у німців насильно, по радянському відбирають будівлі і заселяють туди мігрантів-окупанів). У цій пропозиції міститися дві помилки. По-перше, коли ми виселяємо німця – ми караємо німця як особистість, але насправді це покарання спрямоване не проти особистості, а проти нації.Крім того, це, а саме – викинути людину з його будинку, суперечить моїй англосаксонської совісті. По-друге, Гаррісон і йому подібні вважають, що «переміщена особа» є людина, хоча цей термін застосовується в основному до євреїв, які знаходяться нижче будь-якої тварини.

Про те, як він відвідав разом з Дуайтом Ейзенхауером синагогу він писав наступне:

Ми увійшли в синагогу, яка була заповнена найсмердючішим стадом, яке я коли-небудь зустрічав серед людства. Коли ми були на півдорозі, головний рабин, одягнений в хутряну шапку, подібно старому Генрі VII Англійському, в стихарі – грубо вишитій і дуже брудній, зустрів генерала … Запах був настільки жахливим, що я мало не впав в непритомність і через три години фактично втратив свій сніданок в результаті нагадування про це.

Генерал зауважував, що більших нечепур ніж євреї він не бачив. За його словами будь – яка кімната де вони кучкувалися перетворювалася в справжній смітник і лише під загрозою побиття прикладом гвинтівки ашкеназі починали прибиратися.

Ейзенхауер і Паттон

Паттон гостро відчував ту несправедливість з якою ставилися до німців. Військовополоненних, ніби якихось рабів, змушували працювати на, різного роду, післявоєнних відбудовах.

Ми передаємо французам кілька сотень тисяч військовополонених, щоб ті використовували їх як безправну робочу силу у Франції. Цікаво спостерігати за тим, як ми боролися в революцію за права людини і в громадянську війну за скасування рабства для того, щоб з успіхом потоптати обидва ці принципи.

Паттон вважав, що семіти Європи прагнуть двох речей: просування комунізму та знищення всіх підприємців неєврейського походження.
Джордж Паттон тверезо дивився на тодішню політичну ситуацію. На відміну від багатьох європейців та американців, він вже тоді розумів, що СРСР – імперія зла. І з нею варто боротися.

Американські урядовці навіть боялися, що він самовільно оголосить совєтам війну. Втім не судилося. 21 грудня 1945 року, за день до повернення у США, біля міста Гейдельберг, генерал потрапив у автокатастрофу. За декілька днів він помер у лікарні.

З огляду на експресивність, вольовитість та популярність Паттона серед народу, з’явилася чутка про те, що він, насправді, був вбитий. І не ким небуть, а самим Управлінням стратегічних служб (попередником ЦРУ) на замовлення уряду, який боявся того, що він справді розпочне війну з СРСР.

Вадим Патик