Шведський чи австрійський нейтралітет? Чому Україна має створити свій, оригінальний геополітичний статус
Україна такі пропозиції відкидає та заявляє, що працює над створенням власної геополітичної моделі. Пояснюємо, як працює шведський та австрійський нейтралітет та на основі заяв президента Зеленського та його радника Михайла Подоляка, змальовуємо перші контури майбутнього геополітичного статусу України.
Шведський нейтралітет – давніше, ніж у Швейцарії
Нейтралітет Швеції — це особливий юридичний та політичний статус Королівства Швеція. За ним скандинавська країна гарантує Європі та світу, що не братиме участі у війнах між іншими державами. У мирний час – зобов’язується не бути учасником воєнних блоків.
Цікавий факт: Швеція не бере участі у війнах з 1814 року, починаючи із наполеонівських війн, що робить її найстарішою нейтральною країною у світі.
Остання велика війна Швеції – це всесвітньовідома Північна війна 1700 – 1721 років проти Росії. Та сама війна, під час якої відбулася Полтавська битва 1709 року, в якій шведсько-українські війська, на жаль, програли.
Як пише А. Дирда у збірнику наукових праць «Актуальні проблеми міжнародних відносин», який видає Київський національний університет імені Шевченка, на відміну від Австрії, Швеція після розвалу імперії Густава Адольфа завжди дотримувалася значно слабкіших, а інколи й дуже оригінальних форм нейтралітету. З 1814 р. вона починає проводити антивоєнну політику.
У 1834 році, побоюючись загрози перетворення Балтики на театр бойових дій офіційно проголосила нейтралітет. Проте шведську позицію щодо нейтралітету було дискредитовано під час Другої світової війни. Після нападу Радянського Союзу на Фінляндію у 1939 р. вона проголосила свій принципово новий статус «не ворожості», прикриваючись яким активно постачала зброю, волонтерів і стратегічні матеріали Фінляндії.
Слід наголосити, що нейтральний статус Швеції, на відміну від Австрії та Швейцарії, не закріплений ні національному, ні на міжнародному рівні. Крім того, його не визнала жодна держава чи міжнародна організація. Тобто, нейтралітет Швеції ґрунтується виключно на її самопроголошенні даного статусу, який, бувши позбавленим жодних гарантій, держава має забезпечувати самостійно.
Австрійський нейтралітет
Важливо зазначити, що зовнішня політика Австрії все ще перебуває під сильним впливом післявоєнного досвіду, коли у жовтні 1955 року після десятирічної окупації чотирма державами-переможницями у Другій світовій війні Федеральні збори ухвалили конституційний закон, у якому країна оголосила «з власної волі свій вічний нейтралітет», а в другому розділі цього закону говорилося, що «в усі майбутні часи Австрія не буде вступати в жодні військові союзи й не дозволить створення будь-яких іноземних військових баз на своїй території».
Глава МЗС Австрії Леопольд Фігль показує Австрійський державний договір, Відень, 15 травня 1955 року
Відтоді у міжнародних відносинах держава сповідує політику нейтралітету, який розглядається як гарантія та передумова незалежності та суверенітету Австрії.
В умовах «холодної війни» саме нейтральний статус дав змогу затиснутій між військовими потугами Варшавського договору і НАТО державі відновити свою державність і вистояти.
Австрійську зовнішню політику можна схарактеризувати як інертну, а її зовнішньополітичний курс відзначається відсутністю чітких орієнтирів і зовнішньополітичних амбіцій, які Австрія компенсує потужними економічними інтересами.
Таким чином мета австрійської дипломатії нині полягає у просуванні австрійського експорту, освоєнні нових ринків та залученні австрійського бізнесу до вигідних інвестиційних проєктів за кордоном.
Загалом, Австрія пройшла складний і тривалий шлях до нейтралітету. Після завершення Другої світової війни країна залишалася поділеною на зони окупації ворогуючих колишніх союзників: СРСР, США, Великої Британії й Франції.
СРСР намагався нейтралізувати Австрію, але через протидію західних країн і самої Австрії усі зусилля виявилися марними. У результаті досягнення компромісу, відображеного в так званому Московському меморандумі, у 1955 році Австрія в односторонньому порядку проголосила постійний нейтралітет в обмін на договір з країнами-переможцями про визнання її суверенітету і незалежності, в якому, проте, не було вимог про обов’язковість або гарантій такого статусу.
15 травня 1955 року у віденському палаці Бельведер міністри закордонних справ СРСР, США, Великобританії, Франції та Австрії підписали Державний договір про відновлення незалежної й демократичної Австрії. У договір удалося включити посилання на радянсько-австрійський меморандум від 15 квітня 1955 року і, тим самим, формально закріпити зв’язок між цими документами. Таким чином, можна говорити формування «договірного» нейтралітету Австрії як результату домовленості основних європейських держав.
Постійний нейтралітет Австрії станом на сьогодні є добровільним і, враховуючи історію його набуття, визнаним, тобто він відповідає швейцарській моделі.
Проголошенням нейтралітету 26 жовтня 1955 року Парламент Австрії забезпечив досягнення життєво важливої умови для виводу окупаційних військ і здобуття незалежності країни.
Австрійський нейтралітет зафіксований у відповідному Конституційному Законі, яким держава зобов’язалася ніколи не вступати до будь-якого воєнного альянсу чи давати дозвіл на розміщення військових баз зарубіжних країн на своїй території».
На нейтралітеті Австрії категорично наполягав СРСР, очевидно розуміючи, який саме альянс могла б вибрати країна після виводу радянських військ.
У 2001 році Національна Асамблея Австрії ухвалила нову Доктрину безпеки та оборони.
До того часу вона керувалася положеннями Доктрини часів холодної війни:
- крім ключових характеристик безпекового середовища, в Доктрині визначені головні напрями розвитку політики національної безпеки, які відбивають радикальні зміни підходів у політиці нейтралітету, а саме – наміри розвивати спроможності участі у спільних операціях;
- міжнародну співпрацю у сфері виробництва озброєнь, здійснення спільних проєктів виробництва озброєнь з метою досягнення синергії, зниження витрат та отримання доступу до технологій;
- більш ефективного використання можливостей підготовки, участі у спільних навчаннях, здійснення безпекових досліджень у форматі ПЗМ.
Українська геополітична модель
Як пише видання НВ, в Офісі президента заявили, що Україна не піде на так звану «шведську чи австрійську моделі нейтралітету» задля припинення війни з РФ, як пропонує кремлівський режим.
Про це у середу, 16 березня, повідомив НВ радник голови ОПУ Михайло Подоляк.
«Модель може бути лише „українською“ і лише з юридично вивіреними „гарантіями безпеки“. І жодних інших моделей чи варіантів», — наголосив він.
За словами Подоляка, вона передбачає два ключові аспекти:
Абсолютні гарантії безпеки. Дійсні, а не протокольні чи будапештські. Це означає, що сторони-підписанти гарантій не стоять осторонь у разі нападу на Україну як сьогодні, а беруть активну участь на боці України у конфлікті та офіційно забезпечують негайне постачання нам необхідного обсягу зброї.
Україна більше не повинна залежати від бюрократичних процедур, які дозволяють або не дозволяють закривати небо від крилатих ракет і наполягає на прямих та жорстких гарантіях, що небо обов’язково буде закрите.
«Додам, що Україна ніколи не була мілітарною державою, яка нападала чи планувала нападати на сусідів. На відміну від цих сусідів. Саме тому сьогодні Україна хоче мати справді потужний пул союзників з чітко прописаними гарантіями безпеки…», — наголосив представник ОПУ.
Раніше про обговорення «демілітаризації України за австрійським або шведським варіантом» на переговорах України та РФ заявив представник російської делегації Володимир Мединський, однак жодних підтверджень цьому наразі немає.
Починаючи з 24 лютого російські агресори регулярно обстрілюють українські міста ракетами. Однак, Москва заперечує це та говорить, що бомбрадує тільки об’єкти військової інфраструктури України. В обстрілах житлових кварталів та мирного населення російська пропаганда звинувачує Збройні сили України та націоналістів.
Друзі! Ми створили проєкт Artefact Info. Це – волонтери, які у режимі 24/7 збирають інформацію про злочини російських окупантів, фіксують всі дані про бойові дії, а також – заяви культурних діячів, спортсменів, компаній. Вони пишуть велику хроніку російсько-української війни, літопис, за яким історики вивчатимуть ці події. Всі дані після війни будуть передані професійним історикам для вивчення та опрацювання!
Редакція сортує все по тегах, за якими потім буде дуже зручно відшукати інформацію зі сфери, яка Вас цікавить.
Підтримайте їх – підпишіться на телеграм канал або приєднайтеся та пишіть цей літопис разом з ними! Їм дуже потрібна ваша підтримка!
Щоби долучитися, напишіть у телеграм: +38 099 76 46 506
Post a comment