Рух ультрас в Східній Римській імперії. Як імператриця Феодора допомогла здолати повстання “Ніка”

Чотирьом відрубали голову на очах у народу. Ще трьох мали повісити. Але вийшло лише з одним, у двох інших просто порвалися мотузки. Хотіли вішати знову, але народ не дав – не гоже вбивати любимчиків долі.

В охоронців їх відбили і сховали у церкві.

11 січня 532 року лідери «зелених» на Іподромі мали розмову з імператором. Вони жалілися на фінансовий гніт та несправедливість судів і адміністрації.

«Зелені» (вони ж прасіни) та «сині» (вони ж венети) були такими собі фанатсько – політичними угрупуваннями. Вони збиралися на Іподромі, де кожна з цих античних ультрас – двіжух, вболівала за свою улюблену команду колісниць (зелену та синю відповідно). Крім цього, під час змагань, вирішувалися важливі політичні справи, створювалися коаліції, робилися інтриги.

Зазвичай між ними тримався паритет, але в 530 – ті роки, сині, що користувалися підтримкою імператора, почали відверту війну проти свої опонентів. Доходило навіть до вбивств «зелених» на вулицях на які влада закривала очі. Цю проблему і намагалися донести представники прасінів імператору Юстиніану. Імператор їх вислухав, але назвав скарги безпідствними.

Втім він і сам знав, що ситуація в столиці дуже напружена і треба приймати хоч якісь міри. Імператор мав сильну опозицію (це й монофізити, що відчували утиснення і незадоволені свавіллям адміністрації, особливо префекта Сходу Іоанна Каппадокійського).

Виступали супроти нього і прихильники племінників старого імператора Анастасія І. Юстиніан був племінником попереднього імператора – Юстина. Той в свою чергу отримав престол після Анастасія, хоч і не був його кровним родичем. Він був командиром палацової варти. Його вибрали сенатори.

Але в покійного Анастасія залишилися три племінника: Проб, Птолемей та Іпатій. Вони чекали підходящого моменту для того, щоб заявити свої права на владу.

Правитель вирішив провести показове судилище. Вже наступного дня відбулася публічна страта над сімома злочинцями серед яких було і декілька «синіх» (так Юстиніан хотів показати, що він однаково суровий та справедливий до всіх своїх підданих, не залежно від політичної орієнтації).

Але, як вже було вказано вище, пройшла вона не зовсім вдало. Двох врятованих засуджених заховали в церкві. Виявилося, що один з них був «синім», а інший – «зеленим». Так ,не ждано і не гадано, дві ворогуючі сили стали союзниками в протистоянні владі. Було вирішено, що чоловіки видані не будуть.

Наступного дня, 13 січня, на Іподромі знову відбулися скачки на яких був присутній і Юстиніан.  Весь стадіон вимагав від імператора помилування. Він відмовив. Піднявся ґвалт. Народ в одному спільному пориві, під гасло «Ніка!» (грецькою це означало «перемагай», і зазвичай використовувалося відвідувачами змагань, як гасло підтримки для своєї команди) піднявся та вийшов на вулиці.

До ночі велика частина Константинополя була в руках у повсталих. Префектура була захоплена і спалена, з в’язниці звільнили всіх ув’язнених. На ранок натовп був вже біля палацу.

Юстиніан вирішив спробувати піти на поступки народу. Префект Іоан Каппадокійський, що був відомий хабарництвом та розпустою, був позбавлений посади. Звільнили і відомого корупціонера, юриста Трібоніана.

Але було вже пізно. Народ вимагав зречення імператора. Константинополь запалав. Горів храм Святої Софії, будівля сенату, розкішні особняки. Сам палац Юстиніана не зайнявся лише тому, що вітер дув не в його бік.

Тут в справу вмішався Велізарій – наближений до імператора талановитий полководець. Для боротьби з натовпом він вирішив використати війська, які знаходилися на околицях столиці та були укомплектовані переважно з германців.

З військом він напав на, здебільшого неозброєних, протестувальників та вчинив велику різанину. Припинити побоїще намагалося духовенство, але германці, здебільшого аріани, прийнялись різати і їх.

Після цього, навіть до того нейтральні жителі, взялися за зброю. Бунт розгорівся з новою силою. Тепер будівлі палили вже імператорські війська. Майже повністю згорів район Октагон. Згоріла і та частина міста, що знаходилася між Форумом Констянтина та Іподромом.

18 січня, Юстиніан ще раз спробував вийти до народу і заспокоїти його. Але він вже втратив повагу серед народних мас. На його обіцянки помилування всіх інсургентів йому відповідали «Ти брешеш, віслюк!». Володар знову втік до палацу, а народ вибрав імператором Іпатія, племінника Анастасія.

Дізнавшись про це, Юстиніан зібрав нараду. На ній були всі його наближені: дружина Феодора, полководець і товариш Велізарій, євнух – полководець Нарсес.

Імператор боявся. З вікон палацу було видно море, а на ньому – флот, що був готовий до відплиття. І Юстиніан був готовий втікати. І втік би, якщо б не імператриця Феодора

Той хто народився на світ не може не вмерти, але тому хто царював, бути втікачем нестерпно…

Якщо ти, володаре, хочеш тікати, то роби це. Скарбів в тебе багато, море близько, а флот готовий. Але подумай, чи не відправишся ти, через любов до життя, в жалюгідне вигнання чи на безчесну смерть. А я залишусь та буду вірна стародавньому принципу “найславніша усипальня – царський престол”.

Феодора не була патриціанкою. Вона походила з незаможної сім’ї циркового доглядача тварин.

Історик Прокопій Кесарійський недолюблював, якщо не ненавидів, імператрицю. В своїй «Таємній історії», що вийшла за два роки по її смерті, він виставив її ледь не повією, що «слугувала своєму ремеслу всіма частинами свого тіла».

Але навіть він підмічав, що вона була:

Незвичайно витончена, дотепна та гостра розумом. Через це всі захоплювалися нею.

Одного разу в Константинополі  її побачив Юстиніан та відразу закохався в неї, а згодом і взяв у дружини.

Тепер, у вирішальний момент, своїми словами вона привела імператора до тями та і вселила в його серце відвагу.

Велізарію було наказано знову йти з військами в бій та прориватися до Іподрому, де закріпився Іпатій. Нарсеса послали домовлятися з повсталими. На руку базилевсу зіграло і те, що за декілька днів бунту «сині» та «зелені» встигли знову посваритися.

Велізарій взяв Іподром. Тоді в ньому загинуло близько 30 тисяч повсталих. Бунт був затоплений в крові.

Іпатія з братом Помпеєм кинули до ніг Юстиніана, а наступного дня стратили.

Юстиніан прийшов до влади в 527 році. Повстання «Ніка» припало на самий початок його правління. Не дивлячись на це, йому судилося стати найзначнішим імператором Східної Римської імперії.

За його правління під владу Константинополя потрапили значні території, знищеної в 475 році, Західної Римської імперії: велика частина Італії, Північна Африка, частина Іспанії.

Звісно, що всі ці звершення були б неможливі без вірних друзів та союзників імператора. А найзначнішими з них були саме Велізарій (саме він буде керувати військами в африканській та італійській кампаніях), його розумна та хитра дружина – інтриганка Феодора та полководець Нарсес.

Ось такий він рух ультрас Константинополя. Вболівання та політика завжди знаходилися близько, а витоки цього явища зародилися саме в Римі.

Вадим Патик