Роман Шухевич. Життя та пригоди маркетолога і генерала УПА

Народився Роман Шухевич у родині судді. Уже в шкільні роки за виховання юнака взялися його бабуся Герміна та дід Володимир. Останній був знатним галицьким інтелігентом, науковцем, членом наукового товариства Шевченка, і з малечку привчав Романа до читання і творчості.

Загалом же хлопець зростав у доволі креативній атмосфері. Юнак і на танці ходив, і на фортепіано грав. Ви запитаєте: для чого це все, оця хореографія, музика? Як йому це допомогло в житті, коли в підсумку Шухевич став військовим, і у бою загинув? Але у всьому є свій позитив. Приміром, з допомогою гри на фортепіано Роман, наче справжній випускник школи чарів під назвою «Гоґвортс», зупиняв домашні сварки між батьками, які час від часу спалахували у квартирі Шухевичів. От вирішили посваритися дід із бабою. Кричать, посуд трощать, клянуть одне одного. А Роман сідає, грає Шопена, і благодать музична сіє добро злагоди у домі знатних львів’ян.

А насправді наш герой грав та співав  слова із «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир і тишина». До речі, цей текст зараз прикрашає нашу полтавську білу альтанку.

Коли Шухевич підріс, і почав ходити на молодіжні тусівки, то там він був просто королем вечірок. Раз був поїхав з друзями на паті до одного маленького карпатського містечка. І не з порожніми руками, а з фортепіано, яке позичив у друга. Транспортувати інструмент майбутній генерал вирішив на возі. Не знаю, що там він грав, можливо польку, або якусь іншу запальну танцювальну тему, але всім, хто відривався на тій вечірці, його музика так сподобалася, що назад Шухевича несли просто на руках, разом з піаніно. Він продовжував грати. Король музики, що тут ще скажеш.

Баскетбол, революція, бойскаути

Період навчання Шухевича у Львівській академічній гімназії співпав із закінченням Першої Світової війни, розпадом Австро-Угорської імперії та Українською революцією 1917 – 1921 рр. Він на власні очі бачив народження та загибель Західноукраїнської народної республіки, спостерігав за тим, як колишні сусіди, приятелі, колеги вбивали, які жили у Львові, вбивали одне одного, воюючи в польському війську та Українській галицькій армії. У цей час його батько обіймав посаду повітового політичного комісара 3УНР в Кам’янці-Струмиловій, a його дядько Cтепан Шухевич став до лав вояків УГА.

Тож Роман, як міг вболівав за самостійність України. Вболівав не сам, а разом з Євгеном Коновальцем. Полковник, майбутній лідер ОУН винаймав кімнату в родичів Шухевича. Тож юний Роман ледве не щодня бачив зірку українською революції, і заряджався від розмов з Коновальцем енергією для боротьби за рідний край. Ну, і звісно, вже починав цю боротьбу. Як і годилося юному націонал-патріоту, Роман вступає до скаутської організації «Пласт». Будучи бойскаутом він мандрує по Карпатам, долає перевали та хребти, проводить час у таборах, ночує в наметах, палить вогнища, плаває у холодних водах гірських річок. Починається період життя Шухевича, який сміло можна охрестити, як work and travel. Праця, робота над собою, шлях до майбутньої політичної кар’єри, ну і звісно – мандри по Західній Україні разом з бойскаутами.

А ще Роман був добрим спортсменом. Таке враження, що до нього з майбутнього прилетіли духи Майкла Джордана та Кріштіану Роналду. Шухевич потужно грав у баскетбол, та неабияк файно вправлявся з футбольною шкіряною кулею. Біг, плавання, планерний та лижний спорт, волейбол – ось таким був широченний, мов Дніпро, список спортивних інтересів пластуна.  Цікаво, що на Запорозьких іграх 1923 року у Львові Роман Шухевич зумів поставити рекорди у бігу з перешкодами на 400 м і у плаванні на 100 метрів. І ось тут то й випливає його зв’язок з…піонерами.

 

 

PR та реклама від бізнесмена Шухевича

 Мабуть один з найцікавіших періодів життя Романа Шухевича – 1937-1938 рр. Саме тоді він вирішив зайнятися бізнесом, взяв та й відкрив рекламну агенцію під назвою «Фама».

Це були просто якість лихі тридцяті. Шухевич встиг відсидіти три роки у тюрмі за участь в революційній діяльності ОУН, яку поляки бачили просто, як тероризм.

Одразу після звільнення із в’язниці Роман взявся за підприємницьку справу. Його рекламна агенція «Фама» доволі креативно підходила до виготовлення та розміщення реклами. Плакати, банери й оголошення часто супроводжувалися еротичними сюжетами та оригінальними акціями.

Зокрема, одного разу підопічні Шухевича поширили у львівських ЗМІ  такі чутки: у певний час одна жінка має здійснити суїцид, і буде стрибати з даху готелю «Жорж». Коли до готелю злетілися журналісти, то з даху впала величезна лялька з рекламою.

Також команда Шухевича працювала на ринку крамничних вітрин, заробляла рекламою на трамвайних стовпах.  Незабаром компанія так розкрутилася, що в запальним та креативним піарникам вдалося вийти на ринки Угорщини та Німеччини.  Лідер «Фами» Роман Шухевич полюбляв вести чорну бухгалтерію і щомісяця перераховував кругленькі суми на потреби Організації українських націоналістів.

Шухевич, «Нахтіґаль»  ОУН та УПА

Незалежність України просто неможлива без сильної, добре зорганізованої армії. У 1941 році Роман Шухевич, будучи членом Організації українських націоналістів добре розумів це. Європа вже два роки, як була охоплена полум’ям війни, і зіткнення Німеччини та СРСР було неминучим. У цьому випадку члени ОУН сподівалися на можливість відновити державу Україна. Саме тому націоналісти пішли на тимчасову співпрацю з нацистами. Можна довго їх за це критикувати, ненавидіти, складати гнівні тиради про «фашистських молодчиків», але результату це не дасть. В історії, як і в журналістиці. Потрібно дивитися на події, явища та інформацію з різних сторін, аналізувати, порівнювати, спів-ставляти. Але залізобетонні факти залишаться, і їх під сумнів не поставить ніхто. Питання про те, що хотіли ОУН-івці, чому спочатку воювали у складі гітлерівських військ, це вже дискусії, а от те, що Радянський Союз напав на Польщу 17 вересня 1939 – факт, з яким буде сперечатися або той, хто не знає історії, або просто хворий. Чому СРСР це зробили: хотіли визволити братів-українців? Чи може загарбати нові землі. Знову ж таки – дискусія. А от напад, і співпраця з Гітлером – факт.

Отже. Перший іноземний легіон «Нахтігаль» у складі Вермахту вступає до Львова 29-30 червня 1941 року. Приблизно о 04:30 1-й Бранденбурзький батальйон із 330 вояків батальйону «Нахтігаль» увійшов до Львова. Дійшовши до Бригідської тюрми, вони побачили, що всі заарештовані, які були в тюрмі, були вбиті енкаведистами. Між ними і брат Романа Шухевича.

Батальйон захопив стратегічні пункти в центрі міста, особливо радіостанцію, звідки  30 червня 1941 року було проголошено Акт відновлення Української державності.

Німці вимагали, щоб Акт був відкликаний. Коли Степан Бандера відмовився, то його заарештували. Два його брати Василь та Олександр теж були заарештовані і згинули в таборі Аушвіц. Але Роман не полишає боротьби. Він ставить ціль – підготувати українських вояків до майбутніх боїв за Українську незалежність.

 Наприкінці вересня 1941 р. особовий склад «Нахтіґалю» отримав зброю і розпочав заняття з бойової підготовки. Бійці мабуть знали про арешт Бандери, і тому Роман Шухевич спільно з командиром  іншого батальйону, який мав назву «Роланд», Євгеном Побігущим 16 жовтня 1941 р. написали «Меморандум українського Леґіону». Його було направлено до Берліну. У документі йшла мова про 10 вимог політичних і юридичних вимог. Німці врахували фактично лише одну: згодилися, щоб українці не приймали вдруге присягу. З огляду на це, кожний вояк уклав з німцями індивідуальний контракт на час від 1 грудня 1941 р. до 1 грудня 1942 р.

У цей період бійці українських легіонів вели боротьбу проти радянських партизанів у Білорусії. Контракт із Вермахтом закінчувався, а серед бійців ширилися чутки про репресії німців щодо населення Західної України, примусове вивезення до Рейху. Вояки «Нахтіґалю» вирішили не продовжувати контракт із гітлерівцями.

22 листопада 1942 р. в присутності командира 201-ї охоронної дивізії особовий склад українського батальйону не дав згоди на продовження контракту і 5 грудня 1942 р. ця формація була німцями розв’язана. Її особовий склад було перевезено в Україну, а групу старшин із 22 осіб ув’язнено у Львові.

Як згадував Євген Побігущий, після святкування Різдва Христового у 1943 Роман Шухевич та ще кілька старшин, серед яких був і Василь Сидор, зуміли вирватися з ув’язнення і перейти на нелегальне становище. Від цього моменту в житті Романа Шухевича наступив найбільш відповідальний і активний період діяльності, який підніс його до найвищих посад в українському визвольному русі, репрезентованому ОУН і УПА.

Молоде українське військо воювало проти німецьких окупантів, Червоної армії, поялків, а далі проти. СССР. Від повстанських куль гине шеф німецьких штурмових загонів Люце, більшовицькі генерали Ватутін і Москаленко, заступник міністра оборони Польщі генерал Сверчевський…

На Великому Зборі Української Головної Визвольної Ради (УГВР), що проходив поблизу села Сприні на Самбірщині від 11 до 15 липня 1944 року Роман Шухевич очолює підпільний уряд Воюючої України – Генеральний Секретаріат УГВР.

Генерал  у 1947 році висилає кілька сотень УПА рейдом у Західну Європу, які з важкими боями пробиваються аж до Баварії, щоб пробудити приспану совість західного вільного світу. Але та совість, як спала тоді кам’яним сном, так спить і сьогодні, коли московська імперія вбиває волелюбний народ Ічкерії.

Генерал Роман Шухевич говорив:

 – Такої геройської боротьби взагалі не знає історія людства, в тінь пішли прославлені герої Термопілів. На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління.

 

Міфологія

Російська пропаганда вішає на Шухевича ярлик «фашиста», антисеміта, нациста. Але фактів та проявів антиєврейської діяльності з боку Романа не бачимо. Навіть навпаки. Навіть в його фірмі «Фама» працював єврей – такий собі Левко Берлін, жодної упередженості до національності якого помічено не було.

У період німецької окупації дружина Шухевича Наталя переховувала у Львові від нацистів єврейську дівчинку Ірину Райхенберг. Як розповідав син Романа Шухевича, народний депутат Юрій Шухевич, Ірина була дитиною сусідів Шухевичів Вольфа і Ружі Райхенберг. Їхню старшу дочку німці розстріляли в 1942 році. Така ж доля чекала і на молодшу, якби її не прихистила Наталя Шухевич.

За допомоги Романа Шухевича дівчинці зробили фальшиві документи на ім’я українки Ірини Василівни Рижко. З цими документами дитину переправили до сирітського притулку в греко-католицькому монастирі, де Ірина жила до кінця війни. Померла Ірина Райхенберг 2007 року в Києві.

 

Антирадянський рекордсмен

Романа Шухевича можна вважати своєрідним рекордсменом антикомуністичної боротьби. Він найдовше з командирів антирадянського підпілля воював із органами нацбезпеки СРСР. Від рук НКВД він і загинув 5 березня 1950 року.

Комуністи влаштували облаву у селі Білогорща (нині район Львова) в будинку вчительки Ганни Конюшек. У спецоперації було задіяно близько тисячі вояків Міністерства державної безпеки СРСР. Коли до будинку зайшли агенти НКВС, Шухевич мав нагоду заховатися добре замаскованій криївці, однак вирішив прориватися з боєм. Вбивши майора Ривенка, командир УПА вже на виході з будинку отримав автоматну чергу в груди. Після чого застрелився, аби не потрапити до ворога живим. В офіційному звіті було записано, що вбив Шухевича один з сержантів, які оточили будинок.

Тіло генерала  привезли до Львівського обласного управління МДБ, де його показали людям, які особисто знали генерала УПА і могли його упізнати. Всі підтвердили, що вбитий саме Шухевич. “

 – Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правій стороні обличчя було видно слід кулі, а під груддю було три рани, на голові поруч із кульовим отвором обпалене волосся. «Значить, застрелився», – подумав я, – розповів про смерть батька Юрій Шухевич.

Що сталося з тілом Шухевича наразі достеменно не відомо. Пошуки місця поховання командувача УПА тривають уже багато років. За однією з версій, тіло командира УПА було спалене біля села Гуків у Хмельницькій області. Зараз там споруджено пам’ятний хрест.