Республіка Зелений Клин. Велика афера Російської імперії для українців

Всі колись чули про українську республіку «Зелений Клин», одна з найчисельніших з усіх груп української діаспори на територіях Російської імперії. За весь період переселення Україна втратила 1,5 млн. українців. Яка мета та причини переселення такої кількості людей ми сьогодні і розглянемо, пишуть творці телеграм-каналу “Історія України”. 

Основними причинами, які нібито змусили українців покинути рідну землю, були великі пільги земельного забезпечення для селян та казкові уявлення про родючий край.

Але фактичною метою Російської імперії був захист Далекого Сходу, на той час місцевого населення майже не існувало, а ресурси і земельні володіння втратити було не цікаво. І важливим питанням було вливання свіжої крові в майже у вимираючий генофонд Росії.

Найбільша кількість українських переселень випала на трагічні події жовтневої революції.
Зміна влади, вбивства та голод, змусили людей шукати кращої долі.

Основний відсоток переселенців склали звичайні селяни, які були безграмотні та мали вплив на свою свідомість.

Загалом початок ХХ століття цікавий тим, що кожен другий мешканець Далекого Сходу був українцем. Вони називали себе Зеленим Клином, був у них і свій прапор: блакитно-жовтий із зеленою вставкою, яка символізувала тайгу.

Територія поселень цікава тим, що вона сягала майже 1 мільйона квадратних кілометрів, що вдвічі більше розміру сучасної України. У 1917-1918 роках на Далекому Сході місцева влада Зеленого Клину виступила у Хабаровську з директивним документом: вважати цю територію колонією вільної незалежної демократичної України, а проукраїнські рухи на той час там набирали значної сили.

Незважаючи на те, на яких територіях тодішньої імперії селилися українці, вони всюди несли українське – мову, одяг, пісні, спосіб життя. У багатьох регіонах сучасної РФ і досі говорять мовою, що більше схожа на українську, ніж на російську. А численні назви населених пунктів – Нова Полтава, Кобзівка, Мала Чернігівка, Велика Чернігівка, Київка, Львівка, Петропалівка, Романівка – свідчать, що їх заснували саме наші предки.

Через деякий час українців на нових землях почали позбавляти права спілкування українською мовою, фактично всі важливі посади в державних структурах займали росіяни, йде вбивання в голову стереотипу що українська мова є « сільське наріччя» і визиває сором.

Українці – переселенці для додавання солідності почали переробляти свої прізвища на російський зразок. Так Павлюк перетворюється в Павлюкова, Рябоконь в Рябоконева…

В цей самий період і відбувається велика асиміляція, українці проходять період русифікації.

Після встановлення в 1922 р. на Далекому Сходi більшовицької влади, організоване українське громадське життя тут було знищене, національні організації розв’язані, а всі активісти заарештовані та засуджені на процесі у Читi в 1924 р.

Так було проведено велику аферу того часу, а ми продовжували після цього вважати своїх сусідів «братським» народом.