ОУН у “Великій Україні”

В сучасній Україні дуже важливим є завдання розвінчання міфу про те, що діяльність Організації українських націоналістів була притаманна лише західним регіонам. Тож доведемо, що Центральна та Східна Україна початку 40-вих років XX сторічча стала територією активної діяльності націоналістичного підпілля.

Після включення Західної України до СРСР провід ОУН вирішив сформувати так звані похідні групи для відправлення на Схід. В рейд вирушило близько 7 тисяч підпільник, частина з яких брала участь в перших визвольних змаганнях(1917 – 1921) і походила саме з цих земель.

Полтавщина

З початком радянсько-німецької війни осередки підпілля діяли в Полтаві, Миргороді, Лубнах, Кременчуці, Пирятині, Лохвиці, Золотоноші, Яготині, Малому Перещепину, Крюкові . Революціонери намагалися проникнути в усі сфери життя: діяли в міській управі, в ЗМІ, театрах, школах, поліції . Лави ОУН постійно поповнювалися новими кадрами. Це й не дивно, адже сами наша земля стала центром розгулу совєтського терору тридцятих років. В кожному великому населеному пункті діяли відділи організації (не менше 20-30 людей в кожній).

Найбільшу увагу націоналісти приділяли пропагандистській діяльності. Так видавався журнал «Сурма», «Україна в боротьбі» та інші місцеві видання.

Сумщина

Тут діяльність велась в кількох напрямах. Через «Просвіту» велася культурно-освітня робота, створювалися гуртки, школи, театри. Паралельно вівся відбір людей, їх ідеологічний вишкіл.

Відомі імена деяких членів обласного проводу. Так головою був Семен Сапун, Григорій Сергієнко займався пропагандою(він також був заступником бургомістра і намагався діяти також через офіційні видання). Іншими членами проводу були: Гнат Лозенко, Віктор Василенко, Микита Тарасенко.

До сумської ОУН входив також майбутній письменник Леонід Полтава.

В 1942 році розпочинається переслідування ОУНівців гестапо. Так в самих тільки Сумах було заарештовано і згодом розстріляно 90 людей.

Запоріжжя

у Запоріжжі приблизно 8 жовтня 1941 року з’явилася похідна група ОУН-р, яка нараховувала 15 осіб. Оунівці намагалися одержати провідні посади у органах місцевого самоврядування (міська управа, допоміжна міліція тощо). Також зазначено, що створити відповідні управлінські структури окупаційній владі вдалося ще до прибуття націоналістів, ангажувавши до цього місцевих фольксдойчів, росіян та українців. Не бажаючи миритися із такою ситуацією, члени ОУН через представників місцевої інтелігенції домагалися звільнення вже призначених управлінців і надання цих посад для учасників похідної групи. Зокрема, на посаду редактора газети «Нове Запоріжжя» пропонувався О. Ващук. Він претендував на посаду бургомістра.

Перший склад Запорізького обласного проводу ОУН-р виглядав наступним чином: В. Пастушенко («Дмитро Ясенко») – керівник; І. Клим («Митар») – організаційний референт; Б. Мовчан («Степан Лисавка») – куратор роботи Мелітопольського окружного проводу; Б. Крицан («Криця») – інспектор діяльності низових ланок підпілля.

Територія запорізької оласті була розділена на 3 округи: Запоріжський, мелітопольський і Бердянський. Ті в свою чергу були розділені на декілька ланок.

Осередки ОУН-р були створені не лише у обласному центрі, а й у ближніх селах, які на сьогоднішній день перебувають в межах міста Запоріжжя, зокрема в селі Павло-Кічкас на чолі із М. Буйненком.

Запоріжжя входило до юрисдикції так званого Крайового проводу ОУН-р Південноукраїнських земель, що очолював майбутній командир УПА Василь Кук.

(Василь Кук прожив довге та насичене життя (11 січня 1913 –  9 вересня 2007). Був головнокомандувачем УПА, пройшов радянські тюрми)

Підпілля активно діяло в Харківській, Дніпропетровській областях та в Криму. А також на Донбасі. На Донеччині членів ОУН було близько тисячі. Навколо себе вони гуртували людей, що не були байдужими до національної справи( це переважно просвітяни, їх було близько 10 тисяч). В Маріуполі було 400 підпільників. Ценром ОУН-р на сході був Київ.

1942 року підпільники зазнали переслідування німецьких спецслужб. Тим кому вдалося уникнути ув’язнення чи розстрілу відправилися на захід і влились в УПА. Дехто продовжив боротьбу і згодом потрапив вже під репресії НКВД.

Варто зазначити, що активних бойових дій в цетральній та східній Україні не відбувалося. Людей готових до ведення партизанської війни відправляли на захід. Там вони вливались у лави УПА. Численність бійців зі сходу сягала близько 10% чисельності армії.

Свою діяльність в Наддніпрянщині активно проводило також ОУН-м.

Нажаль про діяльність ОУН в цих регіонах залишилося мало інформації. Здебільшого певні факти ми дізнаємося з документів радянських та німецьких спецслужб. Попри це можна сказати точно – націоналістичне підпілля охоплювало всю територію України, ,більше того, діяло на території сучасної Росії(наприклад на Кубані існувала своя власна УПА).