Місько Барбара: смерть української культури

11 жовтня 2021 року померла людина, яка зробила легендарну промоцію для вірша пані Білоцерківець. Це Місько Барбара - актор та музикант, який от-от мав святкувати 50-річний ювілей.

“Ми помрем не в Парижі”. Так співає культовий український гурт “Мертвий Півень”. Їх фішка – робити пісні на вірші поетів та поеток. Цей текст написала Наталка Білоцерківець. Ви чули коли-небудь про неї? А хто написав вірш “Лиш вона”? Кость Москалець. Гурт “Плач Єремії” зробив цьому тексту блискучу промоцію. Мабуть, єдиний вірш, пісня “Заповіту” Шевченка, який знають заледве не всі…


11 жовтня 2021 року померла людина, яка зробила легендарну промоцію для вірша пані Білоцерківець. Це Місько Барбара – актор та музикант, який от-от мав святкувати 50-річний ювілей. Але…

 

21 травня 2019 року помер Маркіян Іващишин – один із батьків-засновників української культури часу Незалежності. Чому такі пафосні назви? Та, бо це так і є. Маркіян Іващишин створив фестиваль “Вивих”, започаткував артцентр “Дзиґа” у Львові та все життя вкладав свої чесно зароблені гроші в наших художників, поетів та музикантів.

 

Місько Барбара у 1990-роки активно гастролював в Україні та за кордоном. З “Мертвим Півнем” їх зустрічала Польща, Франція, Німеччина, Чехія, Словаччина, Австрія.

 

Музиканти постійно експериментували та були більше, ніж музикантами. Вони не грали панк-рок, але були панками по-духу: першими йшли на акції протесту, бунтували проти Кучми, Януковича.

 

Смерть Маркіяна Іващишина та Міська Барбари – це смерть української культури.

 

Не сприймайте це, як паніку, розпач, плач. Ми зараз умисно метафоризуємо, бо хочемо сказати: епоха 80 та 90 років – надзвичайно важлива і наша байдужість до неї може знищити дуже цінні артефакти тієї епохи. Цими артефактами є пам’ять, спогади та ідеї тих людей, які починали творити нову українську культуру.

 

Це круто, що ми всі такі молоді, тік-ток, інстаграм, швидкий темп життя. Але…якщо зараз не знімати документалки, не писати інтерв’ю з представниками старшого покоління, яке має що сказати не тільки про минуле, але й готове дати просратися нам, зумерам та міленіалам.

 

От, до прикладу – Влодко Кауфман. Український художник, творить ще з 80-років. Куратор галереї в артцентрі “Дзиґа”, митець, який досі стоїть в авангарді нашої культури.

 

Що нам робити? Збиратися в експедиції, друзі. Їздити по містах, містечкам та записувати історії наших митців, знімати відео про їх картини, шукати їх пісні, вірші. Бо смерть Міська Барбари – це смерть української культури. Смерть, бо ми втратили митця, який міг багато сказати.

 

Бо все у цьому світі починається з ідей. А ідеї передаються через історії та історію.

 

Якщо ви маєте на радарі когось із митців – запишіть його історію. А ми опублікуємо на Артефакті. Ця історія обов’язково знайде свого читача та прийде до того, хто зможе втілити ці ідеї…

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

More Readings