Гетьманська євроінтеграція. Як Скоропадський вів Україну до Європи
Гетьман Павло Скоропадський, досягнувши ратифікації Брест-Литовських домовленостей з Німеччиною та її союзними країнами, розпочав реформи в Українській державі. Він мав ряд економічних і політичних зобов’язань перед європейцями. Так само, як сьогодні їх має українська влада. Та чи варто проводити такі історичні паралелі? У чому їх можлива небезпека? Про політику гетьмана Скоропадського та сучасність міркуємо разом з провідними істориками та політичними експертами.
Від Брестського договору до євроінтеграції України
Україна та ЄС домовилися про зону вільної торгівлі. Це одна з головних умов ратифікованого договору, який діє з 1 січня 2016 року. Майже сто років тому, згідно з Брест-Литовським договором, який ще називають хлібним перемир’ям, Україна мала постачати до Німеччини. Це була своєрідна торгівельна угода між Києвом та офіційною Європою, в особі Троїстого союзу.
Ці умови з німцями обговорили та підписали ще представники Української народної республіки. Але вони їх не виконували, тому представники офіційного Берліну привели до влади гетьмана Скоропадського. Це за однієї з версій. З іншого боку – проти влади УНР (так само, як проти корумпованої та малоефективної влади Януковича) повстало населення.
Далі на фото ви бачите підписання Брест-Литовського миру. Підписанти Берестейського мирного договору: генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн, Сергій Остапенко:
І тут знову історична паралель: влада «попередників» гетьмана розпочала курс на євроінтеграцію України, але не змогла виконати бодай-якихось умов. Так само і Янукович не виконав важливого – не підписав угоду Україна-ЄС. Розпочався майдан. Сто років тому цей же умовний майдан зніс владу УНР і привів до керівництва державою гетьмана Скоропадського.
Він, як і сьогоднішня влада, розпочав курс на реформи у політиці й економіці. Вони, як і сьогодні – мали задовольняти провідних європейських геополітичних гравців та створити умови для забезпечення продуктами харчування Німеччину та Австро-Угорщину.
Сьогоднішні реформи – це така ж сама спроба заручитися підтримкою Європи (до-речі знову ж – на чолі з Німеччиною), увійти до Європи, створити в Україні умови для торгівлі з ЄС та інших економічних відносин.
Член політологічного клубу при університеті Тараса Шевченка Ярослав Божко вважає, що не усі політичні та історичні паралелі адекватні й повністю доцільні, однак дійсно є сенс порівнювати союз з Троїстими державами й ЄС:
Як ми знаємо саме завдяки протекції Центральних держав Україна змогла втримати власну державність на початку 1918 року. І тоді, і нині ми можемо констатувати агресивну позицію Росії щодо України, яка стимулювала як контакти українських політиків сто років тому з верхівкою Центральних держав, так і нинішню симпатію європейської інтеграції в українському суспільстві, — розповідає Ярослав Божко.
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
А ще ми зробили отаку круту футболку з легендарним Гетьманом:
Якщо вона подобається – то купуйте на підтримуйте журнал “Артефакт”. Її ціна – всього 350 гривень. Замовляйте її у нашому інстаграмі.
Скоропадський та німці, GIZ та Україна
З початком Української незалежності й до сьогодні Україна має сталі відносини з Німеччиною. Зокрема, Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) підтримує нас за дорученням свого Федерального уряду із 1993 року.
Сьогодні 300 національних та іноземних фахівців представляють GIZ орієнтовно у 20 населених пунктах України. Вони допомагають реалізовувати Україні проєкти з розвитку демократії, громадянського суспільства, державного управління, регіонального розвитку та децентралізації, енергетики, сталого економічного розвитку. Крім того, GIZ допомагає українському уряду подолати кризову ситуацію на сході країни, пов’язану з підтримкою Росією терористичних угрупувань ДНР та ЛНР.
Сто років тому Німеччина також підтримала Україну, яка мала проблеми на сході. Тоді у Харкові, Донецьку та інших східних містах російські більшовики активізували свою діяльність, створили маріонеткові комуністичні уряди та почали агресію проти України. Саме завдяки німецькій військовій допомозі цю агресію вдалося зупинити.
Сьогодні ситуація інакша. Німеччина допомагає нам не у військовому сенсі. GIZ підтримує насамперед громади, що прийняли внутрішньо переміщених осіб.
Крім того, сто років тому німці надали Україні неабияку фінансово-економічну підтримку.
Німці допомогли в оздоровленні, так би мовити, фінансової системи. Частину нових грошей надрукували у себе, на території Німеччини.
Науковці вважають, що офіційний Берлін не дуже то і зважав на владу гетьмана Скоропадського, бо німців в основному цікавило лишень наше продовольство.
Історики схиляються до думки, що німців цікавило, щоби Україна вчасно та у достатній кількості постачала їм продовольство. А вже як його отримувати – це наша справа. Загалом же, німці, по-суті, то не дуже то зважали на гетьмана Скоропадського. Для багатьох істориків уряд Скоропадського — маріонетковий режим, що тримався на німецьких багнетах, бо основна допомога з боку німців – то військова підтримка. Поки були німці — поки й була влада Скоропадського. У цьому контексті історик Сергій Гірік вважає, що загалом здобутки у реформаторській діяльності Скоропадського були мізерними, з огляду на таку німецьку підтримку:
До «державотворчих» здобутків гетьмана можна записати й створення умов для повернення до сіл вигнаних селянами поміщиків, репресії проти селянства, сплату величезної натуральної «данини» Німеччині, неспроможність створити бодай трохи боєздатну армію (по суті, у місяці його правління діяли виключно поліцейські збройні формування, а також Запорізька й невелика сердюцька дивізія, стратегічне значення яких було мізерним — більшого не дозволяли «протектори» з Німеччини). До них же треба зарахувати розквіт російської правої преси й тиск на друковані органи українських партій. Налаштувавши проти себе селянство, що становило на той момент переважну більшість населення, Скоропадський створив умови для початку війни «всіх проти всіх» на селі. Загнавши в підпілля такі політичні групи як ліве крило УПСР (майбутніх боротьбистів) і закривши їхні газети, він зруйнував можливість для бодай якоїсь парламентської боротьби й підштовхнув їх до збройної боротьби. Цим він і його оточення заклали під свою «державу» міну уповільненої дії. Щойно зникла зовнішня сила, що їх підтримувала, картковий будиночок цієї «держави» почав розсипатися, — говорить Сергій Гірік.
Впала Німеччина – впав Гетьманат
Історики пов’язують крах Української держави Скоропадського з поразкою Німеччини у Першій світовій. Війська Троїстого союзу пішли з нашої території, гетьман втратив опору та опозиційні сили (влада УНР) швидко цим скористалися: організували повстання та захопили владу.
Бо все ж таки, гетьманат був неефективним в економічному сенсі. Бо коли є економічна стабілізація, то це унеможливлює зростання популізму та радикальних настроїв, які призводять до повалення режимів та повстань. Про це розповідає політичний та економічний експерт Борис Кушнірук:
Такі історичні ретроспективи можуть бути небезпечними сьогодні. Тоді кайзерівська Німеччина дбала не про Україну, а про свої інтереси. Вона боролася з російською імперією. Сьогодні коли Німеччина допомагає Україні, вона не ставить цілей – боротися проти Росії. Коли ми говоримо, що Німеччина нам сьогодні допомагає, то коректніше проводити паралелі із ситуацією, що склалася після Другої світової. Тоді був так званий економічний план Маршала для відновлення самої ж Німеччини. І питання полягало не в тому, щоби просто дати німцям грошей, ні. Там будувалася економічно сильна Німеччина, з розвиненою переробною галуззю, задля розвитку ефективної економіки. Бо тільки сильна економіка унеможливить зростання популізму та радикалізму, які привели до агресії та війни. Тому сьогодні важливо, щоби Німеччина допомагала нам не тільки фінансово – дотації, гранти, поради, а й давала досвід для розбудови економіки та переробної галузі, щоби ми виробляли продукцію з більшим рівнем доданої вартості, щоби вона могла експортуватися у Європу, у Німеччину. Це була б більш ефективна допомога, — говорить пан Борис.
Сьогодні провідні політичні гравці прогнозують крах Європи. Про це нещодавно говорив прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу. На зустрічі з лідерами так званої «Вишеградської четвірки» – Польщі, Угорщини, Словаччини та Чехії, він сказав, що на Євросоюз чекає «в’янення і та смерть».
Це може означати небезпеку для України. Захід підтримує наші реформи, надає їм супровід, частково фінансує діяльність громадських організацій, що працюють агентами змін у країні. Тому крах Європи – це, свого роду, крах України. Звісно, не у прямому сенсі. Мова про крах України, яка йде до Європи, бо у такому випадку – йти буде просто нікуди.
А що сталося після краху держави гетьмана Скоропадського, ми пам’ятаємо: війна з Росією, поразка, окупація, створення маріонеткового радянського українського уряду, УСРР, її входження до СРСР. А далі – хвилинка нової економічної політики, після якої – голодомор, репресії, Друга світова, Голокост.
Роман Коржик, журнал Артефакт
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment