
Мінойська цивілізація: перші європейці в історії
Уявіть собі, що ви живете острові. Разом з вами — сім’я, друзі, сусіди. І ви — одне велике плем’я. Про інші острови, країни та континенти — відомо мало, але є розуміння, інтуїція чи відчуття, що одного дня чужинці припливуть на кораблях, пограбують, завоюють, знищать вашу тусівку. Що ви будете робити, маючи такі думки та відчуття?
Як то кажуть — клин клином вибивається. Ви зробите зброю, організуєте частину плем’я у військо, побудуєте кораблі, бо ними ще й можна рибалити та будете мирно жити чекаючи чужинців, котрі є для вас теоретично небезпечними.
Саме так зробив цар, якого звали Мінос. Він створив сильну армію, тобто морський флот на острові Крит, а своє плем’я зробив впливовим, незалежним, захищеним.
Звідки цей Мінос узявся і хто він взагалі такий?
Вйо до джерел…
Ну, писемних джерел як таких — немає. Але є грецькі міфи. Так собі джерела, але приймаємо їх за відсутності інших джерел — літописів, хронік і так далі…
Був собі верховний Бог Зевс. Він украв фінікійську принцесу, яку звали Європа. Міф про викрадення Європи зображено на картині «Викрадення Європи», Джованні Баттіста Тьєполо, 1720 року, яка сьогодні знаходиться у Галереї Академії, Венеція.
У них народилося три сини — Радамант, Сарпедон та Мінос. Європа якимось чином втекла від Зевса та вийшла заміж за критського царя, якого звали Астерій. Він помер і за традицією, новим царем мав стати хтось із синів. Ця роль випала Міносу: він переконав одноплемінників, що має силу від Бога і зробить Крит величним, сильним та могутнім.
Так воно і сталося.
Мінос почав правити, все було круто, знайшов дружину, котру звали Пасіфая. І от одного дня треба було принести в жертву якусь тварину. Мінос кєнтувався з Богами, тому швиденько набрав у месенджері Посейдона і попросив порадити якусь тваринку.
Посейдон дав Міносу білого бика. Бик був настільки крутим, що Мінос вирішив його залишити у себе, не вбивати, а для жертви — обрав звичайного, смертного, стадного бичка.
Посейдон увімкнув пісню “Нас просто кинули”, розгнівався і почав вигадувати як же помститися кидалу Міносу. І помста ця була солодкою…Не для Міноса, звісно, а для його дружини — Пасіфаї. Посейдон наслав на неї чари й бідна жінка почала займатися сексом з биком. Щодня, багато разів.
Нижче на картині зображено Дедала та Пасіфаю.
Завагітніла. Народила сина. Це був Мінотавр — напівбик, напівлюдина. Цей гібрид хоч і небажаним був для Міноса, бо роги жінка йому наставила, однак став у пригоді Критському царю. А поки ця пригода ще не розпочалася, кілька слів про героя цього тексту — Міноса. Цивілізація то ж мінойська…
Мінос заснував три міста: Кносс, Фест, Кідонію.
Міста ці хоч і не мали навколо себе покладів корисних копалин, проте були оточені лісами. Деревина, що ідеально підходила для будівництва кораблів і визначила напрямок розвитку мінойської цивілізації: флотилія мінойців плавала морями, торгувала, імпортувала корисні копалини, ресурси та зброю з інших країн.
Таласократія
Історики охрестили мінойську цивілізацію особливим типом цивілізації — Таласократія. Що ж це таке?
Це такий тип цивілізації або форма держави, коли все економічне, політичне і культурне життя зосереджується на діяльності, яка пов’язана з морем, морським судноплавством, контролем морських просторів, прибережних регіонів. Чому? Бо не вистачає інших ресурсів.
Класичною таласократією була Фінікійська цивілізація. Державою, яка мала яскраво виражені елементи таласократії була Британська імперія. Частково таласократією вважається Іспанія та Португалія.
Таласократія не може існувати сама по собі. Обов’язковою умовою її виживання є зв’язок з іншими країнами та цивілізаціями.
Якщо мінойська цивілізація є першою з Європейських, то очевидним постає такий факт: вона активно співпрацювала з іншими цивілізаціями. Історики довели зв’язок мінойців та єгиптян. Але це тільки один момент. Є куди важливіша та цікавіша знахідка.
Вчені провели ДНК-експертизи залишків давніх людей на Криті та виявили: чоловіки Мінойської цивілізації прийшли на Крит з анатолійського півострова, а жінки мали походження з півострова Пелопоннес.
Зв’язок цивілізацій
Сьогодні Анатолія — це територія Туреччини. Якщо йти углиб Анатолії, то можна натрапити на Гебеклі-Тепе — один з найдавніших і найвідоміших храмових комплексів Північної Месопотамії.
Перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тисяч років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій, першою цивілізацією в історії.
Мінойська цивілізація має коріння у Месопотамській, європейська — у римській, римська — у грецькій, а грецька — у мінойській.
Мінойці підкорили відсталіші племена, які проживали на території сучасної Греції та разом створили ту давньогрецьку цивілізацію, яка фігурує у нашій масовій культурі: 300 спартанців, Гомер, Парфенон, міфологія, титани.
До початку ХІХ століття мінойська цивілізація жила тільки у міфології. Історики не знаходили археологічних доказів її існування. Але британський географ, випускник Кембриджу Роберт Пешлі зміг добитися дозволу від турецької влади, почав розкопки та відкрив давнє мінойське місто Кідон. Турки почали заздрити, заборонили розкопки, потім знаменитий Генріх Шліман трошки щось покопав. Але знахідки були дуже фрагментарними.
Як відкрили мінойську цивілізацію
1878 року вперше в історії було розкопано залишки міста Кносс, де знайшли легендарний лабіринт Дедала. Міфи про Міноса та Мінотавра підтвердилися. За іронією долі це відкриття зробив археолог Мінос Калокерінос.
Але і його знахідки були фрагментарними.
У березі 1900 археолог Артур Еванс, який дуже полюбляв давньогрецькі міфи, кинув виклик системі, туркам і всім, всім, всім, взяв та й розкопав цілий кносський палац.
Виявилося, що Кносс насправді існував у 1900 − 1450 р. до н. е. В окремі періоди історії він був одним з найвпливовіших міст в усьому Середземномор’ї. У кноському палаці було вперше в історії людства застосовано такі інженерні та архітектурні дива, як багатоповерхові будівлі, природне та штучне освітлення, водогін та каналізація, вентиляція, опалення, а також мощені шляхи.
Таким чином історики встановили зв’язок та спадковість цивілізацій та довели, що міфи хоч і переповідають історію у фантастичний, казковий спосіб, проте — несуть вірогідні факти, які треба вміти розгледіти поміж рядків та підтвердити це іншими доказами. Й тоді ні в кого не виникне сумнівів, що історія — справді наука…
Post a comment