Кінець російської культури: у місті Мукачево демонтували пам’ятник Пушкіну

Знаючи контекст і Закарпаття Мукачево, і особливо – цього міста, ми без вагань всілися за текст, бо мова не просто про демонтаж пам’ятника Пушкіну.

---

 

Мова про дерусифікацію Закарпаття.

 

Одна справа – знести такий же пам’ятник у Тернополі, одній з колисок українського націоналізму. Інша справа – Закарпаття, яке традиційно голосувало за Януковича й проросійські партії, має міцну угорську громаду, а Угорщина традиційно симпатизує Москві, а культові живі класики літератури, такі як Петро Мідянка, їздять на Росію читати вірші, коли йде 8 рік війни. Уточнення – Мідянка відвідав Петербург напередодні 24 лютого 2022 року.

 

Ще більш важливе уточнення: ми не називаємо Закарпаття повністю проросійським краєм. Ми прекрасно знаємо історію цієї землі, славний подвиг українців напередодні Другої світової – коли наші побратими проголосили Незалежну Карпатську Україну. Однак, проросійські настрої значної частини закарпатців – це нонсенс української політики та історії. І ось факти.

 

Особистий досвід. Засновники журналу Артефакт ще у 2013-2014 роках регулярно відвідували Закарпаття. Роман Коржик грав у панк-рок гурті “Раптовий Сніданок” та виступав на фестивалі Велет поблизу міста Хуст. Пізніше – Роман Коржик разом з поетом Андрієм Коноваловим брав участь у літературному турі “Кілометри почуттів”, в рамках якого відбувалися читання в містах Ужгород, Хуст, Мукачево. Вже тоді на подіях було чимало місцевих російськомовних глядачів та поетів.

Щобільше: вже за часів існування журналу Артефакт, весною 2018 року, Роман Коржик й менеджерка Аліна Сторож організовували в Ужгороді літературний проєкт “Горілиць”. На поетичному вечорі було оголошено вільний мікрофон – будь-хто міг вийти та зачитати свої вірші. На сцені з’явився хлопець, який виступивши, почав говорити, що всі українці, росіяни, білоруси, поляки є браттями-слов’янами, а путін молодець і все правильно робить. Це слова молодого хлопця з Ужгорода, поета, активіста.

 

 

Але хай. Особистий досвід – річ дуже суб’єктивна і десь випадкова: ну може ото так ставалося, що на всіх дорогах Закарпаття засновникам Артефакту траплялися проросійські митці та глядачі. Можливо, саме ці поети й відвідувачі – це і є вся проросійська частина Закарпаття.

 

Однак. Полтавська поетка Іра Мисник, учасниця незалежного мистецького об’єднання Magnum Opus, яке діяло з 2011 по 2017 рік, мандруючи Закарпаттям теж мала досвід спілкування з яскраво проросійськими діячами. Так, один гірський провідник, під час пішої мандрівки горами агітував за росію та путіна, а потім навіть погрожував фізичною розправою за проукраїнські погляди.

 

А тепер перейдемо від особистого досвіду до цифр та фактів.

 

Перший тур Президентських виборів 2004 року. Віктор Ющенко отримує 46,8% закарпатців, а Януковича – 37,9%. Різниця між ними склала всього 8,9% або ж 54 тисячі голосів. 

 

Це найменший рівень підтримки Ющенка в областях, де він переміг.

 

Ці дані ми взяли зі статті видання Українська правда за 2004 рік. Стаття має назву Президентські вибори-2004 на Закарпатті – вотчині СДПУ(О). 

 

Хто не пам’ятає чи не знає – Соціал-демократична партія України (Об’єднана) була проєктом Віктора Медведчука, ключового проросійського політика в нашій країні.

 

Парламентські вибори 2006 року показали дуже цікаву статистику. Зараз просто наведемо дані про кількість відсотків, які набрала Партія Регіонів у Західних областях:

 

Львівська – 3,01

Волинська – 4,49

Чернівецька – 12

Івано-Франківська – 1,94

Тернопільська – 2,02

Закарпатська – 18,65

 

Просто порівняйте два українських регіони – Тернопіль та Закарпаття. 2 відсотки на підтримки Януковича й Партії Регіонів проти 18.

 

2006 року регіонали посіли третє місце на Закарпатті, пропустивши вперед партії “Наша Україна” (25 %) та “Батьківщина” (20%). Але відстань між Тимошенко та Януковичем – всього 2 проценти.

 

Минуло 4 роки й закарпатці знову пішли на виборчі дільниці – голосувати за Президента України. 2010 року відстань між Тимошенко та Януковичем склала вже 3 %. Та цього разу – на користь регіонала. У першому турі закарпатці підтримала кандидатуру Януковича 29 % голосів. За Тимошенко свій голос віддали 26 % закарпатців.

 

 

Результати другого туру приємно здивували: Закарпаття дало 41 % Януковичу, й 51 % Тимошенко. Однак, до порівняння – Тернопіль дав Януковичу всього 7 %, Львів – 8.

 

Тимошенко перемогла на Закарпатті, однак програла в цілому по Україні й президентом став Янукович.

 

На Парламентських виборах 2012 року у Закарпатті перемогла Партія Регіонів – 30 %. Батьківщина набрала 27, УДАР – 20.

 

2014 року проросійська партія “Опозиційний Блок” серед регіонів Західної України набрала найбільше голосів саме у Закарпатській та Чернівецькій областях.

 

Парламентські вибори 2019 року на Закарпатті закінчилися тим, що бар’єр 5 % у регіоні подолали 4 партії: Слуга Народу, Батьківщина, ОПЗЖ, Опозиційний Блок. Як бачите – 2 з 4 партій, що взяли найбільше голосів на Закарпатті – проросійські. Сумарно ОПЗЖ та Опоблок мали 13 %, Батьківщина – 10. Якби у проросійському середовищі не було розколу, то їх єдина політична сила мала б цілковиту другу позицію на Закарпатті. А якби Зеленський та Слуга Народу не пішли в політику – то проросійська партія узагалі б перемогла тут.

 

Отже. Особистий досвід й електоральні дані чітко вказують на значний відсоток проросійського населення в Закарпатті.

 

Чому так сталося? Відповідь на це питання варто шукати в історії та культурі.

 

Означимо такі ключові фактори.

 

До ХІХ століття поняття українець широко не вживалося. У Російській імперії використовували термін малороси, в Австрійській – русини. Як же русини почали називатися українцями? Хто спричинив таку трансформацію? Звісно ж – преса, література, освіта та інтелігенція. Іван Франко чи не найбільше працював над тим, щоби наші земляки називали себе українцями, а не старим поняттям русини. Але ж Франко працював і творив на Галичині. На Закарпатті – не було такого діяча рівня Франка, місцева інтелігенція так і залишилася на старих позиціях русинства.

 

Після Першої світової Галичина та Закарпаття опинилися у складі різних держав. Львів й Тернопіль – були під Польщею, Ужгород та Мукачево – під Чехословаччиною. 

 

Закарпаття знову не отримало доступу до традиції та інтелектуальної спадщини, яку витворила галицька інтелігенція, що спричинила трансформацію русинів на українців.

 

Після приєднання Закарпаття до СРСР 1945 року, цей край став одним з ключових плацдармів Червоної імперії для виходу в Європу. 

 

Саме з території Закарпаття більшовики починали загарбницькі кампанії з придушення інакодумства в Угорщині 1956 року й Чехословаччині 1968 року. 

Тому проросійська пропаганда, агітація набрали там особливо широких масштабів.

 

З 1991 року Закарпаття стало серцем такого явища як контрабанда. 

 

Вже в Незалежній Україні криміналітет і мафія були особливо потужними в Закарпатті. 

 

Через те, що музичний простір перших 20 років Незалежності окупувала російська музика – шансон, поп, реп та рок, а головним культурним продуктом, який споживали українці були російські серіали, то й значна частина закарпатців так і не відмовилася від русинства та проросійськості.

 

Згадайте серіал Бригада і подумайте, як глибоко він міг відгукнутися в серцях контрабандистів на Закарпатті.

 

Тому демонтаж пам’ятника Пушкіну в Мукачево – це перемога. 

 

Це перший крок до смерті проросійських настроїв. Бо Закарпаття – це Україна. Бо ми єдині, бо ми переможемо!

 

Слава Україні!

 

20 лютого 2014 року росія почала війну в Україні, ввівши війська на територію автономної республіки Крим. 

11 квітня 2014 року сили спеціальних операцій російської федерації та озброєні автоматами проросійські терористи захопили райвідділ міліції у місті Слов’янськ Донецької області й вивісили там прапор росії. У такий спосіб росія продовжила неоголошену війну проти України та території двох східних областей – Донецької та Луганської.

З лютого 2014 року по лютий 2022 року росія вела активні бойові дії проти України на території Донеччини та Луганщини, збільшувала кількість своїх військ в окупованій автономній республіці Крим, поширювала брехливу інформацію через проросійські медіа та українські проросійські політичні партії, які сама фінансувала.

24 лютого 2022 року де-юре президент, а де-факто – диктатор рф владімір путін оголосив проведення спеціальної військової операції, мета якої – демілітаризації та денацифікація України. Під прикриттям цієї спецоперації Москва почала повномасштабну війну та завдала ракетних ударів по більшості великих міст. Під обстріл потрапили Київ, Львів, Одеса, Суми, Чернігів, Миколаїв. Такі міста як Харків, Маріуполь зазнали великих руйнувань, рашисти спеціально обстрілювали там дитячі садочки, школи та лікарні. Загинуло багато мирних дорослих людей та дітей.

 

 

Друзі! Ми створили проєкт Artefact Info. Це – волонтери, які у режимі 24/7 збирають інформацію про злочини російських окупантів, фіксують всі дані про бойові дії, а також – заяви культурних діячів, спортсменів, компаній. Вони пишуть велику хроніку російсько-української війни, літопис, за яким історики вивчатимуть ці події. Всі дані після війни будуть передані професійним історикам для вивчення та опрацювання!

Редакція сортує все по тегах, за якими потім буде дуже зручно відшукати інформацію зі сфери, яка Вас цікавить.

Підтримайте їх – підпишіться на телеграм канал  або приєднайтеся та пишіть цей літопис разом з ними! Їм дуже потрібна ваша підтримка!

Щоби долучитися, напишіть у телеграм: +38 099 76 46 506

Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!

А це карта приватбанку:

4149 4991 1010 5317

А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Artefact – одяг про культуру (@artefact.merch)