Карпатська Січ. На захисті молодої держави

9 листопада 1938 року українці зрозуміли – незалежність то така штука за яку потрібно боротись зі зброєю в руках. Саме тоді на землях Закарпаття була створена справжня національна армія – Карпатська Січ.

Мюнхенська угода послабила Чехословаччину. Стало очевидно, що Німеччину бояться й країни заходу і СРСР, надіятися нема на кого. Допустити внутрішньої кризи було не можна. От і вирішили піти на згоду з українцями та дозволити створення власної автономії – Підкарпатської Русі. А українці не довго думаючи та, вочевидь, розуміючи, що мирний період скоро закінчиться і настане війна (мадяри вже тоді планували відірвати Закарпаття для себе), вирішили створювати власне військо, а точніше парамілітарну Організацію народної оборони «Карпатська Січ».

Штаб Січі був створений в Хусті, крім того в кожному містечку чи селі було створено власний осередок організації. Рухом керувала Головна команда на чолі з командантом Дмитром Климушем.

До речі, дізнавшись про проголошення автономії, до Закарпаття почали з’їзджатися і з інших терен України, передусім з Галичини. На Різдво 1939 року приїхав навіть Роман Шухевич, що допомагав у створенні штабу Карпатської Січі.

1 січня 1939 року була створена Жіноча Січ яку очолила Стефанія Тисовська. До цієї організації приєдналися тисячі жінок.

Але воєнну організацію робить воєнною саме наявність зброї. А спочатку її не було. То як вийшли з цієї ситуації? Голова Центральної Української Народної Ради Августин Волошин кинув заклик, як громаді так і українській еміграції. Потрібні були гроші.

Дуже допомогла канадська діаспора – зібрали 5200 доларів (так що не тільки ірландці славні своєю діаспорою з її NORAID).

Але основна зброя з’явилася коли з краю почали тікати чехословацькі військові. 12 березня за сприяння Німеччини з’явилася незалежна Словаччина. Фактично Чехословаччина як країна припиняє існування. 15 березня з Чехії був створений Протекторат Богемії і Моравії. Карпатська Україна теж проголошує свою незалежність.

Варто зазначити, що чехи зовсім не намагалися протистояти німцям. Більше того – вони їм повністю віддалися і навіть почали допомагати.

З ліквідацією Чехословаччини Закарпаття було обіцяне Угорщині (хоча спочатку Гітлер і був проти агресії супроти Карпатської України, угорці готувалися до війни вже з осені 1938 року)

13 березня місцеві чеські війська під командуванням генерала Льва Прхала спробували роззброїти січовиків. Тоді в Хусті вони вбили 108 українських бійців.

Але по обіді 14 березня Прхала вирішив тікати з краю. В наступ пішли угорці, на прикордонні почалися бої. 15 березня вони почали повномасштабний наступ по трьох напрямках:  західному (Перечин — Великий Березний — Ужок), середньому (Свалява — Воловець), східному (Севлюш — Хуст — Солотвино — Ясіня). Їм допомагали і польські диверсанти. Полякам муляла око будь – яка українська державність.

Вранці 15 березня нас випустив наш січовик: «Біжіть в будівлю, там отримайте зброю. Війна — угорці напали на Карпатську Україну, потрібно оборонятися!» Чеська армія з Хуста тікає. Чехи навантажили 50 вантажних машин з офіцерами, місцеві служаки розбіглися, в казармах повно зброї .

(Спомини учасника Карпатської Січі Євгена Стехо)

Українські хлопці, більшості з яких і 25 років не було, роззброювали чеських солдат, жандармів, брали владу в свої руки по всім містечкам. Здебільшого ті здавалися, але бувало наважувалися і на бої.

Нажаль тріумф був не довгим. Вже 18 березня Карпатська Україна була з боями захоплена мадярами.

Майже всі січовики, які були родом із Закарпаття, пішли по домівках. У Румунію втікали тільки хлопці з діаспори, Галичини, Волині чи Буковини.

Ті бійці, що були захоплені в полон (або видані румунами) потрапили під угорський терор. «Королівські» (тоді Угорщина формально вважалася королівством яким правив Отто фон Габсбург, але фактично країною керував диктатор Міклош Горті, а Отто навіть не бував там) війська розстріляли близько шестисот українських патріотів.

Закарпаття потрапило під окупацію та репресії.

Вадим Патик