Голодомор: чому важливо розділити 1932 та 1933 рік
Чому Голодомор 1932-1933 років потрібно розділити на два окремі Голодомори – 1932 і 1933-го? Що це нам дає, і чому саме події 1933 – є беззаперечним геноцидом української нації, говоримо в цій публікації, спираючись на архівні дані, погляди істориків Андреа Граціозі та Ярослава Грицака.
Закон про 5 колосків, прийнятий 7 серпня 1932 року, став одним з головних символів Голодомору. Його називали законом про три колоски, але офіційну назву він мав таку: Постанова ЦВК й РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».
Постанова, надрукована в газеті “За соціалістичне постачання” від 12 серпня 1932 року
Цей закон є важливим не тільки тому, що він показує всю звірячість Сталіна. Він важливий, бо приймаючи цей закон, Сталін вже планував боротьбу з українцями.
Простіше кажучи, Голодомор 1932 року – не планувався як геноцид, але стався таким. А Голодомор 1933 – і планувався геноцидом, ним і відбувся.
Голодомор 32 трапився внаслідок колективізації й охопив багато регіонів СРСР. Тоді, крім українців, особливо постраждали казахи та росіяни.
А от Голодомор 33 робився виключно проти України. Чому? Ми звикли вважати, що Сталін хотів знищити українців, щоби зломити їх дух, щоби потім на українські землі поселити росіян. Але це скоріш наслідок, ніж причина.
А причина була наступна: селяни бунтували проти колективізації. Так, бунтували по всіх куточках СРСР, але 50 % бунтів та повстань відбувалися в Україні. На це є дуже логічне пояснення. До революції, ще на початку XX століття, згідно з статистикою, 60 % селян в Україні – були власниками землі. Решта, жили общиною, мали спільну землю. У Росії тільки 35 % селян були власниками землі.
Пам’ятаєте суть Столипінської аграрної реформи? Тоді царський міністр хотів знищити сільську общину, яка де-факто виконувала роль колгоспу в дорадянський час та заважала розвитку ринкової економіки. Община існувала й в Україні, але саме в Росії вона була більшою за приватновласницький сектор.
Отже. З донесень, які отримував Сталін, випливав висновок: радянська влада фактично перестала контролювати ситуацію в Україні.
Українське село повстало, бо селяни хотіли бути власниками землі, працювати на себе і продавати плоди своєї праці, отримуючи за це чесні та справедливі гроші.
У Сталіна та більшовиків була інакша думка: він хотів викупити зерно в українських селян за безцінь, продати його в Європу та США, а зароблені кошти – витратити на купівлю промислового обладнання, щоби провести у СРСР індустріалізацію.
Ярослав Грицак, історик, професор Українського католицького університету
Тому, коли селяни, не хотіла здавати зерно або продавати його за копійки, влада СРСР почала вилучати це зерно примусово, а разом із зерном – відбирала й інші харчові продукти.
Цілком логічно, що селяни підняли повстання. І ці повстання відбувалися з патріотичними гаслами на вустах. Радянські функціонери не раз доносили Сталіну, що українські селяни співали “Ще не вмерла Україна” та кричали, що хочуть повернути вільну Україну та чолі з Петлюрою.
І тут ключовий момент: про ці повстання знав лідер Польщі Юзеф Пілсудський. Його агентура теж доносила своєму вождеві і як пише історик Тімоті Снайдер, Пілсудський готував план військових дій, аби відібрати у Сталіна Україну.
І Сталін про це знав…
Проте, були й інші причини, через які червоний диктатор вирішив влаштувати геноцид в Україні. Тут не можна ігнорувати як фактів, такі які ми навели про Пілсудського, так і процесів, широких явищ, суспільних трансформацій. Одним із таких процесів, як пише Ярослав Грицак, є перехід від традиційного до модерного суспільства або ж, говорячи метафорами – перетворення селян у націю.
Що це означає?
Нація – це коли народ читає одні й ті самі книги, одні й ті самі газети, має мережу шкіл, має спільну освіту. Книги, газети та школи з’явилися в українських селах масово з приходом радянської влади. Комуністи завойовували собі популярність такими благами цивілізації, які українським селянам не були доступні на масовому рівні при царській Росії: електрика, освіта, вміння читати й писати, книги, газети.
Паралельно, у містах відбулася українізація. Інтелігенція нарешті писала та видавала есеї, п’єси та наукові праці українською мовою.
Умовно кажучи, український селянин 1930 року, міг прочитати статтю Хвильового, есей Грушевського чи вірш Тичини. А от український селянин 1904 року не мав нагоди читати тексти наших вчених та літераторів через невміння читати й цензуру.
І от, цей перехід українців від селян до нації, ця трансформація налякала Сталіна. Тому й почався перелом цієї трансформації. Рух українських селян більшовики спрямували в колгоспи.
Перехід із селян в колгоспники – це те чого хотів Сталін, але чого не хотіли самі селяни.
Сталін прекрасно розумів, що інтелігенція без аудиторії – це є писання в стіл. Хвильового має читати широка авдиторія. І селяни, які вчилися читати – такою авдиторією були.
Тому потрібно було знищити цю авдиторію. А за тим більшовики знищили й саму українську інтелігенцію
Андреа Граціозі
Сталін прекрасно і ще одну важливу деталь: репресії проти російської інтелігенції не є смертю для російської нації, бо вона має широку базу і їй нічого не загрожує зникнення.
А от репресії проти української інтелігенції знищують українську націю, бо українська нація – молода, вона щойно народилася: селяни навчилися читати, а письменники та вчені лиш от стали на ноги.
Тому, як пише Ярослав Грицак, Сталін знищував не український народ, він – вбивав українську націю. І в цьому ключ до розуміння Голодомору як Геноциду. Народ перетворився у націю й треба було вбити цю націю, аби потім той народ, який виживе перетворювати в радянсько-колгоспну націю, а не українську.
Ці процеси дуже тонко прослідкував італійський історик Андреа Граціозі. Тому ідея про два Голодомори – 1932 і 1933, належить йому. Нам слід уважніше читати його тексти, бо це дуже важливо, коли західні науковці пишуть та займаються Україною. Адже, це один з факторів легітимності держави та нації – нас мають визнавати інші держави, про нас мають говорити в газетах, журналах, на телеканалах.
А що ви думаєте про таку ідею? Чи готові ви міркувати про такі складні процеси, як Голодомор та чесно визнавати його справжні причини, механізми та наслідки? Пишіть про це у коментарях, давайте дискутувати. Редакція журналу Артефакт може не погоджуватися з деякими окремими трактуваннями вказаних істориків, але нам важливо показати, які існують думки, погляди та концепції аби ми з вами мали більше інструментів, щоби довести на міжнародному рівні: Голодомор – Геноцид, за який Росія ще заплатить…
Роман Коржик
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment