Гетьман Петро Сагайдачний – воїн Чорного моря, експерт у суперечках з Москвою

Богдан  Хмельницький заснував козацьку державу – Військо Запорозьке, а Мазепа цю державу планував зробити незалежною та європейською. Та ми часто забуваємо про ім’я ще одного козацького лідера, який підготував грунт для того, щоби ця держава постала. Знайомтеся – Петро Конашевич-Сагайдачний, експерт у суперечках з Москвою, пірат Чорного моря та справжня гроза Османської держави.


 

Вчитель, що втік від польського правосуддя

1597 рік. Молодий вчитель Петро Конашевич в неділю традиційно йде до православного храму на службу. Все начебто як завше – молитва церковнослов’янською, східні обряди, і так далі. Та в раз до церкви заходять польські солдати. Вони дають команду – згортати службу. Чому? Православна церква по-суті знаходиться поза законом. Минулого, 1596 року внаслідок підписання Берестейської церковної унії частина православного духовенства України об’єдналася з католицьким. Православ’я втрачало своє юридичне значення.

Петро Сагайдачний того дня надавав тумаків польським солдатам, які прийшли заарештувати православного священника. Це був початок його боротьби за права православної церкви в Україні, початок його перемог.

Через декілька років Сагайдачний потрапить на Запорізьку Січ, та перед тим встигне попрацювати і журналістом, і приватним репетиром у Києві, написати працю «Пояснення унії», гнівно розкритикувати об’єднання церков. Це заледве не вся  інформація про початковий період життя майбутнього гетьмана. Детальних оповідей про те, що стало причиною від’їзду Петра Конаша на Січ немає. Доктор історичних наук Петро Пиріг у своїй статті так описує цей час, посилаючись на класика української історіографії Володимира Антоновича:

 – Однак київський період його життя залишився майже невідомим. В.Антонович подає скупу інформацію про те, що тут він деякий час служив у міського судді Яна Аксака, але вплутався в якусь неприємну сімейну історію й змушений був покинути Київ. Звідти Сагайдачний подався на Запорожжя.

 Пірати Чорного моря

Військові успіхи Петра Сагайдачного почалися тоді, коли він разом з козаками почав плавати Чорним морем та громити кримські й турецькі портові міста і фортеці. Саме таким чином козаки заробляли собі на життя. Ну й за одно – невільників з полону басурманського визволяли.

Літо 1606 року для козаків виявилося по справжньому гарячим. Вони за короткий проміжок часу змогли за козаки вчинили напади на міста Білгород, Кілію та Варну. Результат: потоплено 10 ворожих галер, здобуто тонни зброї, грошей, прикрас та різного добра.

Золота осінь продовжила «позолочення» козацьких кишень. Запорожці на чайках припливли у Перекоп і захопили добре укріплену фортецю.

Наступну серйозну «піратську гульню» історичні джерела датують 1613 роком. Флотилія Сагайдачного зрівнює із землею фортецю Синоп. Це місто до речі зараз знаходиться на території самої Туреччини.

Козацький грабунок та руйнування Синопу завдали бюджету Османської імперії збитків на суму 40 мільйонів золотих.

Та найбільшим тріумфом Сагайдачного, його великою перемогою став похід на фортецю Кафа. Історик Петро Сас пише, що у липні 1616 року Сагайдачний разом із шістьма тисячами козаків на 120—150 чайках вирушив у морський похід. На виході з Дніпра, в Дніпровсько-Бузькому лимані, козаки зустріли ескадру османських галер. Вони розгромили турецьку флотилію та захопили близько половини її суден. Аби ввести турків в оману, щодо своїх подальших дій, Сагайдачний наказав частині війська демонстративно повернутись на Січ із захопленою здобиччю. З рештою війська Сагайдачний близько тижня переховувся поблизу Очакова. Приспавши пильність турків, козаки продовжили свій похід.

22 липня 1616 р. Сагайдачний разом із 4 тисячами козаків прибув до міста. Уночі козаки висадилися на берег і підійшли до воріт Кафи. Частина запорожців, що володіли турецькою, відволікли вартових, вказавши, що вони турецький підрозділ, який прямує на війну з Персією. Тим часом інші перекинули драбини на мури фортеці. Перебравшись через стіну, козаки вирізали вартових і відкрили ворота. Козаки раптовим нападом захопили міську цитадель і прийнялись грабувати місто та звільняти християнських невільників. Аби взяти чим більше бранців на свої чайки, козаки викинули чималу частину захопленого добра, тим самим підтвердивши свою обітницю визволяти із неволі християн, яку давали перед своїми походами.

 Похід на Москву

Початок 17 століття в історії Московської держави – це період смути. Громадянська війна, соціально-економічні катаклізми, продовольча криза, боротьба за царський трон між самозванцями. Влада Речі Посполитої просто не могла сидіти з відром поп-корну і спостерігати за цим прекрасним екшином. Поляки вирішили, що треба завоювати Москву.

Поляки старалися, воювали як могли, але північне царство звоювати не зуміли. Тож вони попросили про допомогу в козаків.

 – У таких умовах уряд Речі Посполитої звернувся за допомогою до українських козаків. Він пообіцяв на найближчому сеймі вирішити питання про підтвердження давніх прав і вольностей козацьких. Насамперед ішлося про гарантії православ’я в Україні, збільшення козацького реєстру й підконтрольної козакам території. Напевно, повіривши цьому, Петро Конашевич-Сагайдачний і заходився підготовкою до московського походу, початок якого, однак, тривалий час зволікався. Лише влітку 1618 р. гетьман з двадцятитисячним військом рушив на Москву, – пише історик Петро Пиріг.

Козаки на чолі із Сагайдачним висунули ряд вимог до польського короля.

Похід козаків став просто трилером та хоррором для московських міст. Особливо круто козаки захопили місто Єлець. Більшість козаків заховалося у невеличкому лісі, а Сагайдачний з рештою підійшов до міста.

Московські воєводи Іван Хрущов і Андрій Полєв подумали, що це всі нападники, й наказали своєму війську виходити за мури. Тим часом козаки Сагайдачного вискочили з укриття і вщент розбили московитів. Тих, хто сховався у фортеці, вони всю ніч штурмували.

Після трьох атак нападники ввірвалися в острог. Захисники кинулись тікати. Козаки «двадцять тисяч люду військового висікли». Їм вдалося захопити дружину А.Полєва, який загинув у бою, й 30000 рублів царської казни, що призначалась як посула кримському ханові. В нагоді стали й півсотні татар, що потрапили до козацького полону.

Врешті-решт, козакам вдалося захопити 20 міст, взяти в облогу Москву. Та саму столицю царства, козаки не захоплювали. Польща та Москва уклали мирний договір.

А що ж у цей час відбувалося у світі, цього славного 1618 року?

23 травня 1618 року в чеському місті Прага трьох габсбурзьких чиновників викинули з вікна фортеці. Вільям Слават, Ярослав Мартініц та писар на ймення Філіп Фабріціус пролетіли 16 метрів, а це десь 5 сучасних поверхів та впали в купу лайна, яка лежала під вікнами будівлі. Це була знаменита празька дефенестрація. 

 

Читайте про це у рамках спецпроекту “National History” де ми розповідаємо паралельні історії країн та народів, тобто:

У 1618 році чехи викинули з вікна Габсбургів і почалася Тридцятилітня війна, а в цей час козаки під проводом Сагайдачного ішли на Москву.

Кожна стаття позначена хештегом — роком, в якому відбулася та чи інша подія. Натискайте на цей рік та дізнавайтеся, що в один і той самий час відбувалося у різних країнах світу, шукайте зв’язки, логіку та проводьте паралелі.

 

 

Порятунок Європи

Геополітика – штука складна. Особливо, коли Османська імперія хоче розширити свій вплив у Європі. Але не тільки в цьому справа. Агресивна зовнішня політика Османської імперії щодо слов’янського світу, безперервні руйнівні походи запорожців на кримські й османські землі, посилення впливу Речі Посполитої на Молдовське князівство, яке вважалось васалом Оттоманської Порти, призвели до того, що над Європою повис меч кривавої та неминучої війни. Доля цілого континенту вирішувалася у фінальній битві прямісінько в одному з українських міст.

Битва розпочалася 2 вересня 1621 року. Сили сторін були далеко не рівні. Турки виставили під Хотином 220 тисячне військо. Їм протистояли 40 тисяч козаків, 35 тисяч солдат польської та 25 тисяч вояків литовської армії.

Турки першими завдали масованого удару по всій ліній фронту. Та найбільш концентрована атака була здійснена на позиції саме козацьких військ гетьмана Сагайдачного. Козаки втратили 40 чоловік, і в ніч на 3 вересня почали працювати над зміцненням оборонних укріплень, які поруйнували залпи османських гармат.

Вояки Сагайдачного побудували щось схоже на сучасні бліндажі. Ці захисні споруди могли витримати близько 5 годин безперервних гарматних обстрілів. Ще один військовий секрет перемоги Конашевича полягав у надто ризикованому прийомі. Обгородившись возами, козаки чекали поки ворог підійде на відстань рушничного пострілу, а тоді всі одночасно стріляли.

Цей прийом вдалося реалізувати 8 вересня, під час запальної атаки турецьких яничар на козацький табір. Османам вдалося прорватися крізь здавалося б неприступний масив оборонного рову козаків. Запорожці синхронно піднялися з окопів і одночасно влупили свої рушничні залпи. Більше трьох тисяч басурманів загинули від козацьких куль в лічені хвилини.

Крім того, Конашевич-Сагайдачний умів гарно вправлятися в контратакувальних діях. Аби вберегти козацькі сили від численних втрат під потужної гарматної атаки турків, пан Петро відкриває позиції в центі, натомість зосереджує основну кількість козаків на правому та лівому фланзі. Таким чином, турецькі війська опинилися у вогняному кільці. Вони почали відступати, і в результаті втратили 10 тисяч солдатів.

 – Не буду а ні їсти, а ні пити, поки того Сагайдачного мені не приведете, – кричав, розбризкуючи слиною у своєму шатрі, турецький Султан Осман.

Але Сагайдачний сам прийшов до турецького Султана. Але ні, не просити миру, чи випити гарячої османської кави на піску. Козаки на чолі з Конашевичем увірвалися до турецького табору, і почали сікти турків, немов пекінську капусту.

І не раз до такого бравого прийому вдавалися козаки. Кілька ночей запорожці вдиралися у табір басурманів, в влаштовували там ніч довгих шабель для сонних турків.

Французький історик Бодьє писав:

 – Козаки з такою сміливістю переслідували турків, змітаючи все на своєму шляху, що прорвалися до наметів і стягів султана.

Але нажаль ці звитяжні бої трагічно закінчилися для гетьмана Сагайдачного. Турки поранили Конашевича під час одного бою. Він помер вже у 1622 році, а саме 28 квітня, так і не одужавши від важкого поранення.

Феномен Сагайдачного

Секрет перемог Сагайдачного полягає у його організаторському вмінні. Перш за все, гетьман навів лад у козацькому війську. Здобувши булаву, він поділив січову армію на сотні та полки, відновив тактичні навчання запорожців, запровадив сувору дисципліну. Під час походів козакам заборонялося вживати оковиту. Кримінальні елементи та відверті бандюги покинули лави козаків, натомість їх місця зайняли порядні люди, які вели осілий спосіб життя.

У Європі в той час популярною була пасивна тактика ведення бойових дій. Сагайдачний взяв на озброєння активні дії – швидкість козацьких маневрів, флангові атаки, масовані рушничні обстріли переважаючих сил суперника.

Це були його перемоги на військовій арені. Але не тільки цим прославився гетьман. Великий успіх прийшов до Конашевича, коли він зміг відновити Православну ієрархію в Україні. Він, як лідер Війська Запорозького, мав авторитет у Речі Посполитій, і зумів таким чином підняти авторитет незаконної на той час Православної церкви. Сагайдачний привіз до Києва константинопольського патріарха Теофана, який висвятив українських церковних ієрархів.

 – 6 жовтня 1620 року патріарх Теофан разом з болгарським митрополитом Неофітом та стагонським єпископом Авраамом висвятив ігумена Межигірського монастиря Ісаю Копинського на єпископа Перемиського. Через декілька днів ігумена Михайлівського монастиря Йова Борецького висвячено на Митрополита Київського, Мелетія Смотрицького — на Полоцького архієпископа, а також єпископа Пінського і Турівського, – пише історик Л.Сухих у своїй статті про перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві.

Конашевичу вдалося відновити статус православної церкви в Україні та Київську митрополію. Король та магнати фактично визнали рівноправність українців в складі Речі Посполитої наряду з поляками та литовцями.

Це були ті перемоги Петра Сагайдачного, які зробили його феноменальним гетьманом. Гетьманом-переможцем.

Інфографіка: Рузанна Давітян

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *