Чапаєв у Лубнах: пішов нах

Нещодавно “невідомі” патріоти звалили пам’ятник Чапаєву в місті Лубни, Полтавської області. Хто такий Чапаєв, чому це відбулося у контекті декомунізації та чому поліції не варто переслідувати “невідомих” патріотів?


 

Хто такий Чапаєв? Як він пов’язаний з Україною? 


 

Василь Чапаєв – найвідоміший командир червоної армії часів революції 1917 – 1921 років. Він загинув у бою 1919 року, а вже потім став героєм анекдотів, книг та фільмів. 

 

Якщо казати простіше – Чапаєв це один з головних мемів радянської міфології. Після Леніна, Сталіна, Троцького, мабуть, найвідоміша персона “червоної культури”.

 

Зв’язок Чапаєва з Україною – умовний. Він народився 1887 року в селі Будайка, Казанської губернії, на Росії. 1908 року його відрядили на військову службу до Києва, але через півроку він потрапив у запас. 

 

Під час Першої світової воював у складі Російської імператорської армії в Галичині та на Волині, брав участь в облозі міста Перемишль. 

Ім’ям Чапаєва названо 25-та гвардійська мотострілецька Синельниково-Будапештська Червонопрапорна орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізія, яка дислокувалася у Лубнах. 

 

От саме тому пам’ятник Чапаєву і стояв у Лубнах. Отакий його зв’язок з Україною. 

 


Чи підпадав пам’ятник Чапаєва під закон про Декомунізацію?


А тут дуже неоднозначна ситуація. Пам’ятник Чапаєву як радянському діячеві мав би бути демонтований згідно із законом “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. 

 

Але…

 

Лубенська влада – майстри політичної еквілібристики. Вони перейменували пам’ятники Чапаєву в пам’ятник імені Чапаєвській дивізії. А ця Чапаєвська дивізія – учасники та герої Другої світової війни, борці з нацизмом, а борцям з нацизмом – не можна зносити пам’ятники. 

То мер Лубен Олександр Грицаєнко – комуніст, політичний еквілібрист? І так, і ні, й не зовсім. Тут потрібно розуміти, що мери міст – завжди за свій рейтинг, за те, щоби у громаді все було тихо й спокійно. 


Контекст Лубен


Олександр Грицаєнко, як і Садовий у Львові, як і Кличко у Києві – вічний мер. І він добре розуміє контекст свого міста. Пам’ятник Чапаєву розмішено в районі, який у народі зветься “Воєнка”. Чому? Бо там і розміщувалася згадана Чапаєвська дивізія. Ще за Радянського союзу, ще в часи Незалежної України – до 2001 року. 

 

Чапаєвська дивізія, певною мірою, була містоутворюючим підприємством. Після розвалу СРСР в Лубнах закрилися десятки заводів та стратегічних підприємств, а військова частина лишилася. Держава давала на дивізію гроші, за ці гроші жили сотні майорів, лейтенантів, полковників, генералів. Вони ці гроші витрачали у Лубнах – в магазинах, на ринку, й за ці гроші жили місцеві підприємці й загалом місто.

 

Дивізію розпустили, а люди лишилися. Сотні офіцерів вже роками жили у Лубнах, мали квартири на “Воєнці”, народили там дітей. Тому колишні військові та їх родини – це вагома частина населення Лубен, вагомий електорат, який голосує на виборах. 

 

Тому зносити пам’ятник Чапаєву міський голова не наважився, так як цей пам’ятник – символ вагомого району в Лубнах. 

 

Ми зараз не виправдовуємо мера, а пояснюємо логіку його вчинків з точки зору політтехнолога. Нажаль, такою є наша реальність – мери , політики визначають практичні кроки своєї діяльності з точки зору вигідності, популярності серед електорату. 

 

Позиція творців журналу “Артефакт” така: кожен політик має діяти з точки зору українських національних інтересів, і демонтаж пам’ятника комуністичним діячам – це важливо та необхідно. 

 

Перейменування пам’ятника Чапаєва в пам’ятник Чапаєвській дивізії – це блеф, який не врятував комуністичний символ від демонтажу. Й поліція мусить просто облишити переслідування “невідомих” патріотів, які здійснили самовільний демонтаж пам’ятника. 

 

Якщо справа дійде до суду, то будь-який притомний адвокат захистить активістів організації “Гонор”, а при бажанні – ще й допоможе відкрити кримінальну справу проти мерії за фактом бездіяльності та невиконання закону про декомунізацію. 

 

Тому нам потрібно завершити декомунізацію, а політикам – думати про національні інтереси, а не про свої рейтинги…


Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!

А це карта приватбанку:

4149 4991 1010 5317

А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!

 

 

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *