Фінал “Стихійні”: Лесь Белей та Ростислав Кузик

Стихійні – наймасштабніший поетичний тур в Україні. Кожен поет презентує свою стихію – воду, землю, вогонь чи повітря. 3 грудня у Львові відбудеться фінальний виступ, де кожну стихію представлятимуть два автори.

У цій статті коротко про представників землі.

Ростислав Кузик

Ще один і останній із засновників туру «Стихійні». Символ – земля.

Стихія проходить крізь життя і творчість автора, є невід’ємною частиною його особистості. Він ж бо є найточнішим її голосом у світі поезії.

Тур тільки підсилив ці взаємовідносини:

Не можу до кінця в словесній формі передати того зв’язку чи першопричин. Але відчуваю, що став ближчим до землі.

Поезія Ростислава оповита вогким теплом пітьми,. Читаєш і мимоволі відчуваєш тепло мокрого після дощу чорнозему, де лежиш. Вірші звучать твердо, але згладжено, як річкове каміння.

приходило до мене
мов спогад
мовчало
мовою вологою та чорною
ніби земля
вростало у мене
і ходило слідом
ховаючись в тіні

так ми і стояли іноді
по різні сторони світла
по різні сторони
дзеркала
чужі та безмовні

і коли перший із нас
вимовив слово
другий вже спав
у земляній норі
так і не згадавши жодного слова
спав
і бачив
лише
беззвучні сни

Кузик створює аудіопоезію. Це дає  віршам нові відтінки емоцій та поновлює смислові навантаження.

Нещодавно автор опублікував аудіопоезію «Народження вірша», що є синглом до майбутньої збірки «Спустошення».

Лесь Белей

Поетичне мислення автора торує шлях між автологією й метафорою, становлячи мікс різних стильових фраґментів від сюрреалізму до постмодернізму.

 

У Белеєвих текстах багато статичного, беземоційно-пейзажного, водночас вона вражає метафорикою урбаністичних ландшафтів:

зима відступає,немов стомлений сутенер,
що після вдалої ночі
недбало роздягає місто,
показуючи останньому клієнту
його оббиті коліна
і синці на стегнах.
бери це місто,
тепер воно твоє.
полки морозів пройшли,
залишивши його тобі
зґвалтованим.
підбери його,
відгодуй круасанами з корицею,
напої бульйоном і бурбоном
може, воно тобі
беззубо всміхнеться.
може, тобі вдасться зловити
його блукаючий погляд
і побачити в ньому своє
відображення.

Одначе автор рефлексує і над темою природи. Він робить це у збірці «Книга про ліс». Вона  поділяється на дві частини: In Silva та Ex Silva, де перша частина – це мандри історіями Лісу, його стежками і звуками, символами і рефлексіями, ним породженими. Її атмосфера огортає читача  незвідністю лісових стежок.

Аліна Сторож