Свині убитих предків: “голодна” вечірка блогерів

27 листопада, в День пам’яті жертв Голодомору, відомий інстаграм-блогер Олександр Заліско відзначав своє день народження гучною. Вийшла “голодна” вечірка блогерів. Фото та відео святкування швидко поширилися у соцмережах – іменинник має більше мільйона підписників, та здійняли хвилю критики. Про неморальність такого святкування одними з перших написали політик Іван Горон, 24 канал, за тим – Zaxid.net та ще декілька видань.

---

На святкування прийшли інші блогери-мільйонники: Наталі Литвин (1 млн підписників), Таня Самбурська (1,5 млн), Валерія Юрченко (1,3 млн), Саша Бо (1,9 млн).

Говорити, що блогери не знали, чи забули про день національної жалоби – ніхто не став, бо це було очевидно, що вони не забули, назвавши цю тусу – голодна вечірка. Тому Олександр Заліско відреагував на хвилю критики зовсім іншими аргументами.

Цитуємо:

 

Відсвяткувати своє 29 річчя вийшло гучно. Наскільки гучно, що всі раптово стали супер правильними й блогери винні у всіх проблемах світу. День пам’яті жертв голодомору – важливий день. І я поважаю людей, які й правда згадують і запалюють свічку. Але не в сторіз в інстаграмі. А щиро. І не кричать популістськими заявами які вони правильні та після сторіз зі свічкою ідуть в караоке, на концерт, в ресторан з друзями чи на футбол. До чого це лицемірство? Чому люди тільки шукають кого б це у чомусь звинуватити? Їм настільки скучно жити?
⠀
Вчора працювало все: телебачення, розважальні шоу, люди святкували весілля і безліч різних забав. Тому досить розпиляти інформаційну «отруту» навколо!

⠀
Я народився 27 листопада! Я не вибирав цей день. Він вибрав мене! І я не дозволю комусь псувати мій настрій! Святкую так, як захочеться мені!

Одним з перших публікацію про це святкування виклав льівський політик Іван Горон, з партії “УДАР Віталія Кличка”:

Заліско пише, що в той день працювало все: телебачення, розважальні шоу, люди святкували весілля і безліч різних забав. Тому досить розпиляти інформаційну «отруту» навколо!

Щодо телебачення – то воно працювало, в тому числі висвітлюючи тему Дня пам’яті жертв Голодомору, а про забави – ми вже згадували. Це недопустимо в такий день.

Досить розпиляти інформаційну «отруту» навколо? Хм, так це ж ви її й розпилюєте – своєю поведінкою, нешановні блогери. Ми живемо в такий час, коли блогери транслюють доволі сумнівні цінності. Так, вони мають гарний інстаграм, красиві фото, відео, надихаючі публікації, неповторний стиль одягу. Але що стоїть за цим? Які цінності та ідеї транслюють так звані “інфлюенсери”?

Чесно, кажучи, дуже важко зрозуміти, якого дідька всі ці люди є інфлюенсерами? Чому вони мають мільйонну аудиторію? За що? Приміром, є музикант. Він пише авторські оригінальні пісні, постійно працює над собою, організовує концерти, їздить в тури й заслужено має мільйони підписників – бо він несе людям користь у вигляді якісної авторської музики. А що несуть ці так звані блогери?

З одного боку ми розуміємо – у кожного блогера-мільйонника є свій стиль, вони розкривають теми моди, краси, розповідають про особистий досвід й ці поради допомагають тисячам людей приймати якісь рішення в житті.

Але все це можуть запросто робити музиканти, актори, журналісти, історики, письменниці, бізнесмени, хореографині, спортсменки. Тобто ті люди – які є професіоналами у своїй сфері та яким дійсно є сказати щось вагоме.

А красиві пости про їжу, дизайн інтер’єру та одяг – можуть бути просто частиною контенту в цих професіоналів.

Тут ідея журналу “Артефакт” така: блогерами мають ставати професійні люди, у своїх сферах, які крім красивих постиків, можуть генерувати дійсно корисний контент, який допомагати аудиторії приймати рішення, вивчати певну сферу, озброюватися професійними скілами.

А коли ти про все і ні про що, просто про красиву їжу та красиве життя – то пішов ти до чорта. Ми втомилися від порожніх політиків, порожніх інфлюенсерів та бездумного споживацтва.

Бо такі блогери – це так само як клікбейтові медіа, жовта преса, які генерують шок-контент та сенсаційні заголовки, аби лиш привернути увагу читача, однак ніякої користі не несуть.

Ну й на сам кінець. Заліско пише: “Я народився 27 листопада! Я не вибирав цей день. Він вибрав мене! І я не дозволю комусь псувати мій настрій! Святкую так, як захочеться мені”.

У коментарях блогерам писали, що вони могли обрати іншу дату для святкування. А подруга Заліска, Наталія Ливтин, яка вочевидь, не розуміє, що таке День пам’яті жертв Голодомору, пише:

“Народитись в інший день”?

Але є одне але. День пам’яті жертв Голодомору – не 27 листопада. Він щороку відзначається в ОСТАННЮ СУБОТУ ЛИСТОПАДА. І так співпало, що остання субота листопада, цьогоріч припала саме на день народження Заліска.

Тому не треба народжуватися в інший день – треба просто думати головою…

Роман Коржик