“Закарпаття у Америці”. Нова подорож Андрія Любки з романом “Карбід”

Наступні презентації –  у Філадельфії (14-15 жовтня), Пенсильванському університеті (17 жовтня), Канзасі (19-20 жовтня, Канзаський університет), Лос-Анджелесі (22 жовтня, Каліфорнійський університет), Іллінойському університеті в Урбано-Шампейн (24 жовтня) та Чикаґо (26 жовтня), після чого розпочнеться тур Канадою, що охопить Британську Колумбію (28 жовтня, Вікторія), Едмонтон (30 жовтня), Вінніпеґ (1 листопада), Монреаль і Торонто.

Ідемо на вокзал. Беремо квитки на будь-який потяг, який може відвести нас у Закарпаття.

Поїхали.

Ужгород. Хуст. Мукачево. Чоп. Десь між цими містами загубилося містечко Ведмедів. Саме там відбувається дія роману. Саме там живуть всі головні герої книги – Тис, Марічка, Ікар, Дияволиця, Мірча, ЗолтанБарток та Ичі. Не дивуйтеся цим іменам. Закарпаття край мультикультурний. Це вам Сербія, Боснія, Хорватія та Греція в Українському еквіваленті. На цьому,до-речі, Наголошує і сам Андрій Любка: «…природна географічна перешкода у вигляді  Карпат на півночі зробила із Закарпаття ще й екзотичний культурний феномен. Здається, це найбільший балканський регіон України…Балкани…Де жодне весілля не закінчується без убивства, де стріляють у повітря з нагоди народження сина…це територія крайнощів і емоційних надломів…Якщо тут воюють, то не залишається жодної живої душі , включно з малюками в животах вагітних матерів. А якщо веселяться, то до втрати свідомості…».

Незважаючи на такий тонкий і точний опис найзахіднішого регіону України, хочу одразу попередити: місто Ведмедів – вигадане. Але це не вбиває справжності того Закарпаття, яке змальовує Любка.

Я особисто десятки разів бував у цих краях. Мені доводилося байдикувати на музичних фестивалях, ночувати у незнайомих людей, бути свідком кривавих бійок, жити у гірському монастирі з монахами-відлюдниками, пити каву в затишних скверах, читати вірші у теплих кафе і вести задушевні бесіди біля багаття, на берегах швидких та холодних річок. Тому, читаючи «Карбід», я просто бачив і згадував те добре, щире, привітне і  в той же час – бандитське і брудне Закарпаття. Якщо Ви бували в цих містах і селах, то мабуть розумієте про що я говорю.

У книзі Андрія Любки буквально і точно змальовано характер «Українських Балкан». Все що ви не знали про Закарпаття, або боялися спитати. Все, що ви не зрозуміли, чи не побачили в очах пересічних закарпатців,мандруючи, можна знайти у романі автора.

Основні питання, які підіймає автор – це кордони, євроінтеграція та контрабанда.  Але не поспішайте. Це тільки зовні так здається. Будете читати – побачите і проблеми, які заховані поміж цієї тріади.

Не подумайте, що Любка ідеалізує хоча би когось із героїв. Головний персонаж роману – вчитель історії на прізвисько Тис, він же Карбід постає у книзі, як самозакоханий патріот.  Він планує втілити в життя ідею, наслідки якої змусять наступні покоління возвеличувати та шанувати його як месію української нації.

«Мені був потрібен герой, який в певному сенсі символізував би Україну. Цей Тис – інтелігент, типовий патріот, вчитель історії. Але він абсолютний лузер в житті, бідний, хворий, п’є… Це добра метафора української ідеї, яка починалася ідеалістично – але чим далі, тим гірше виглядає», – розповів автор у одному із інтерв’ю.

Книга описує реальні та вигадані способи нелегальної переправи товарів або людей через кордон. Закарпаття – український регіон, який межує зі Словаччиною, Румунією, Угорщиною та Польщею. А там де є кордони, завжди буде контрабанда. Навколо Закарпаття – багато кордонів. А це значить, що там – море контрабанди. Думаю, Ви самі про це не раз чули. Контрабандні сигарети, Мукачево, Правий Сектор. Пам’ятаєте? Те що насправді існує, Любка зобразив із якісним гумором та іронією. Спочатку мені здавалося, що я читаю сценарій ульотної комедії. Потім зрозумів, що крім сміху там ще є гріх та море філософії. Гріх, бо герої роману – шахраї, обманщики, політики та пияки. Філософія  – бо автор  міркує над питання, що напряму стосуються злободенності нашого з Вами буття і намагається пояснити та обґрунтувати такі питання, як мир, війна, жадібність, взаємовідносини людини і природи.

На мою думку, у Андрія Любки це вийшло. Особисто я і посміявся, і задумався над цими питаннями. А головне – книга написана легко, динамічно. Її цікаво читати. Про неї цікаво писати. Маю надію, що і Вам сподобається.

Роман Коржик