Пушкін, любов і пневмонія. 5 пригод поета в Україні

Як запалення легень, підхоплене на берегах Дніпра, вплинуло на літературну кар’єру Олександра Пушкіна, принесло йому шалені гонорари, увагу зі сторони жінок та славу? Як Пушкін жив у Одесі та за що зненавидів свого улюбленого автора Джорджа Байрона? 5 українських пригод поета – у одному матеріалі про любителя дуелей та чорноморських устриць.

Скупався в Дніпрі – захворів пневмонією

Пушкін не любив царя Олександра І та його владну тусівку. Молодий і гарячий поет,  у свої 21,  встиг написати пару критичних віршиків про імператора, начальника військової канцелярії та військових поселень Олексія Аракчеева. Хейтерив письменник і церковного архімандрита Фотія.

Точно відомо, що текст на грізного воєначальника виглядав так:

Всей России притеснитель,

Губернаторов мучитель

И Совета он учитель,

А царю он — друг и брат.

Полон злобы, полон мести,

Без ума, без чувств, без чести,

Кто ж он? Преданный без лести,

<Бляди> грошевой солдат

Такі рядки явно не зацінили у царських колах. Пушкіна викликав на килим генерал-губернатор Петербурга Михайло Милорадович. Юний писака мав можливість отримати путівку в стилі «Work&Travel Сибір» та відправитися у тривале й холодне заслання.

Та добрий друг, історик Михайло Карамзін, замовив слівце за Пушкіна в кабінеті столичного губернатора. Замість холодних країв, Пушкіна відправили у край вина, розпусти та горіхів – Молдову, де на нього чекала робота у канцелярії генерала Інзова.

Транзитом у Молдову, Пушкін заїхав й до України. Вирішив поет покупатися у ревучому Дніпрі. І так накупався, що захворів. Запаленням легень. Знайомі вирішили, що Олександру Сергійовичу підлікуватися б і забрали його у Крим.

У Київ. Цілком таємно

Захворювання пневмонією  – прямий наслідок того, що і в дорозі на заслання, Пушкін висловив свою «антиповагу» царю Олександру І. Він таємно заїхав до Києва на пару деньків, бо давно вже мріяв побувати у стольному граді.

Поет гостює в будинку генерала Миколи Раєвського. З його родиною Пушкін знайомий давно. І саме в роки Південної «каторги» Раєвські стануть для поета близькими друзями.

Саме в будинку Раєвських Пушкін познайомиться з видатними людьми того часу:

генералом-декабристом Михайлом Орловим;

грецькими революціонерами;

польським графом-масоном Густавом Олізаром;

поетесою Ганною Турчаніновою;

жандармським агентом Кароліною Собанською;

Евеліною Ганською – майбутньою дружиною французського поета Оноре де Бальзака.

Його друзями стануть  декабристами з «Південного товариства», які згодом закрутять революційний виступ проти царського режиму, який Пушкін хейтерив у своїх віршах…

Крим

Захворіти пневмонією було великим щастям для Пушкіна. Якби не зліг, то поїхав нудьгувати в Молдову. А так, друзі поклопоталися і відправили поета-бунтаря на райський півострів Крим.

16 серпня 1820 року Сергійович затусувався у Феодосії, а через два дні з товаришем Раєвський поплив до міста Гурзуф.

Що робив Пушкін у Гурзуфі? Гуляв, гуляв і ще раз гуляв. На конях катався, до жінок залицявся, вино пив і життя любив.

Результат богемного життя в Криму: поема «Кавказький полонений», виникнення задуму про поему «Бахчисарайський фонтан». Саме там Пушкін вигадав ідею написати  роману «Євгеній Онєгін».

Наприкінці життя він згадував про Крим: «Там колиска мого Онєгіна».

Одеські пристрасті

У Молдову Пушкін все ж таки потрапив. Послужив трохи там і домігся, щоби його перевели звідти. Наступним пунктом призначення стала Одеса.

У липні 1823 він починає службу в канцелярії графа Воронцова. Перша слава настигла молодого Сашка саме там. Його тексти друкують, їх читають, ними захоплюються.

Князь Вяземський публікує його поему «Бахчисарайський фонтан», написану під враженнями перебування у Криму. Молодий автор отримує гонорар – 3 000 рублів, яка дорівнює чотирьом річним зарплатам у канцелярії Воронцова.

Поет окрилений успіхом, починає бурхливе життя героя-коханця.

У той час Одеса виглядала, як справжнє тобі європейське місто – безмитна торгівля, кав’ярні, банки, вузенькі вулички, театри, пиво, звабливі дівчата у легких сукнях.

Олександр Сергійович смакує чорноморськими устрицями, випиває шампанське, цілує дівчат.

Єдиний, хто невдоволений з такого життя молодика – це граф Воронцов. Він пише:

Заберіть від мене цього поета Пушкіна. Він завзяття не проявляє, від доручень ухиляється…

Пушкін ще й підкотив до дружини начальника, звабив її трохи. І чому б це Воронцов його не долюблював?

Поема «Полтава» – відповідь Байрону

Ще однією українською (цього разу – суто літературною) пригодою Пушкіна стала поема «Полтава».

На початку 19 століття читачам та суперменам світової літератури (Гюго, Гоголь, Міцкевич) – всім зносило дах від творчості Джорджа Байрона. Оці всі пошуки надлюдини (туга по Наполеону), «світова туга» про недосконалість життя, титанізм – це все від Байрона.

Сам Пушкін також вгорав по творчості Байрона, але коли прочитав його поему «Мазепа», то дуже не погодився з англійцем.

Лорд Джордж змалював українського гетьмана, як романтичного, відважного, шляхетного героя. Пушкін написав поему «Полтава», де Мазепа постав у ролі лиходія, звабника, розпусника та зрадника.

Одним словом, коли комусь потрібен різноплановий образ Івана Степановича – то прочитайте Байрона та Пушкіна і прибуде з вами баланс думок, критичний погляд і сила…