Сила волі чи сила звички? 5 книг про владу над собою

Адже будь-яка терапія завжди каже нам, що треба робити, і часто забуває нагадати про те, чого робити не варто. І буває, що жодні вольові зусилля не можуть здолати щоденну звичку, яка не обов’язково є шкідливою, проте формує небажаний шаблон поведінки.

Емі Морін. 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди. – Х.: Фабула, 2019

Маючи гіркий життєвий досвід через раптову втрату найдорожчих людей: спочатку матері, а рівно за рік по тому коханого чоловіка, – авторка цієї книжки, психолог за освітою, описує свій тривалий шлях до подолання депресії. Тринадцять розділів її мудрої книжки не є контрольним переліком того, що потрібно робити чи ні.

У ній описано звички, жертвами яких ми інколи стаємо. Загалом книжку спрямовано на те, щоб допомогти вам знайти способи боротьби з життєвими негараздами і не втрапити при цьому до зазначених пасток. Щоб сьогодні стати кращими, ніж учора. Адже психотерапевти, як відомо, допомагають зібратися на силі, даючи поради щодо самовдосконалення, натомість авторка пропонує відсторонитися від того, що стало другою натурою, та зосередитися на тому, чого робити не потрібно. І це спрацьовує! Так, гарні звички важливі, однак часто саме погані заважають нам повністю реалізувати свій потенціал. «Погані звички – немов ті ваги, що стримують вас кожного дня, – нагадують нам. – Вони гальмують рухи, виснажують сили та, врешті-решт, залишають носія розчарованим. Попри таланти та наполегливу працю вам доведеться докладати зусиль ще й на подолання опору певних думок, вчинків та емоцій на шляху до повного потенціалу».

Джадсон Брювер. Залежний розум. Сигарета, смартфон, токсичні стосунки: як формуються шкідливі звички та як їх подолати. – Х.: Віват, 2018

Автор цієї книжки на цікавих експериментах і дотепних прикладах пояснює те, чому переважна більшість наших страждань виникає через відчуття, ніби нам чогось бракує, хоча насправді в нас уже є все необхідне. Ба більше: ми, безсумнівно, дивовижні, гідні подиву надзвичайні створіння, справжні генії, з неймовірним потенціалом до навчання, зростання, оздоровлення та трансформації протягом життя. Проте як нам це усвідомити? Чому ми відчуваємо порожнечу, потребуємо постійного, повсякчасного і негайного задоволення наших жадань? Чого ми дійсно прагнемо? І для чого? І хто насправді прагне? Хто володіє нашим розумом? Хто всім керує? Як їх виявити, установити причину та, найголовніше, позбутися назавжди? Автор пояснює складні психологічні процеси, і завдяки цим знанням ми можемо сконструювати власний «компас усвідомленості», який не дозволить залежностям опанувати нами і нашим життям.

Паоло Россі. Їсти. Потреба, бажання, одержимість. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018

Буденні жарти, анекдоти та кепкування з проблеми «їжі», як вважає автор цієї книжки, дійшовши з давніх часів аж до нашого техногенного сьогодення, недаремно присутні і в розмовах, лексиконі та загалом спілкуванні. Постійне та невпинне вживання метафор, пов’язаних із їжею, приховують у собі закоренілі бажання та глибокі емоції, які ми переносимо у майбутнє. З чого складається цей епос про їжу, яка давно вже перейшла до категорії соціальних маркерів – «їсти очима», «гризти лікті», «культурний голод»? Автор пропонує власну історію ідей, протягом якої нам розкажуть як про приємні, так і жахливі випадки в культурі цивілізацій. Від казкових людожерів і вампірів до цілком реалістичних серійних вбивць і сьогоднішньої пропаганди культу тіла – саме у такий спосіб розвивається в книзі думка про метафору «їжі» та її реалізацію в житті багатьох поколінь споживачів. Зокрема, зазираючи у майбутнє і згадуючи хвороби, якими «славилися» попередні часи – туберкульоз, сифіліс, епілепсія – а також згадуючи рак і СНІД, автор наводить приклад більш «сучасного» захворювання. «У період від кінця минулого століття і до початку третього тисячоліття, – нагадує він, – анорексія ввійшла до медичних посібників і наукових досліджень психічних розладів і для багатьох людей стала насправді серйозною проблемою». Таким чином, мультиплікаційний жарт про те, що «краще бути голодним, аби тільки модним», стає на диво актуальним.

Келлі Макґоніґал. Сила волі. Шлях до влади над собою. – К.: Наш Формат, 2018

Американський психолог, викладачка Стенфордського університету свою книгу присвятила силі волі. Наскільки могло б змінитися наше життя, якби ми мали міцну, непорушну силу волі? Ми могли б успішно займатися спортом, створювати власний бізнес, з легкістю кидати шкідливі звички або й не починати їх, налагоджувати стосунки із рідними. Автор пропонує унікальну методику тренування мозку, показує цікаві факти та приклади, пропонує практичні завдання. Книга створена для тих, кому бракує сили волі для досягнення поставлених високих цілей.

Чарлз Дахіґґ. Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018

Автор цієї книжки – лауреат Пулітцерівської премії, а сама вона понад 60 тижнів була у списку бестселерів The New York Times, входячи до довгого списку рейтингу Financial Times. Отже, як звички впливають на життя? Як, змінивши лише один шаблон поведінки, різні люди змогли досягти успіху: стати директором, придбати будинок, пробігти марафон? Загалом в основу книжки лягли інтерв’ю із трьома сотнями науковців і директорів підприємств, дослідження, проведені в десятках компаній. Проаналізувавши все це, автор зрозумів, як кожна людина може контролювати свої звички, щоб досягти успіху. Дізнавшись, як створюються та руйнуються звички, можна на свій смак і хист перебудувати шаблони будь-якої поведінки. Також можна зрозуміти, як змусити себе не палити, менше їсти, займатися спортом, не кричати на близьких, ефективніше працювати.