Помста, провінція та культурна мапа. Чому варто читати роман Андрія Любки “Твій погляд, Чіо-Чіо-сан”

Де ви бачили українського суддю, який займається спортом та виглядає справжнім красенем у свої 50, а не джабою гат з пивним животом. У романі Андрія Любки “Твій погляд, Чіо-Чіо-сан” – нетипові персонажі, драматичні події, несподіваний кінець, але з тим – вічні теми світової літератури та проблеми України: помста, провінційність, корупція.

---

Про це Андрій Любка розповідав у Полтаві 20 лютого 2018 року, презентуючи роман “Твій погляд, Чіо-Чіо-сан”.

 

Це психологічний трилер, антидетектив, бо вже з опису книгу ми знаємо що п’яний суддя Микола Зінченко їде на авто та збиває насмерть Ралуку – дружину головного героя Марка. Суддю виправдовують, буцімто, Ралука переходила дорогу за 11 метрів від зебри, тому це нещасний випадок. Там Марк не вірить поліції та судово-медичній експертизі. Він твердо впевнений – суддя був п’яний та збив його дружина на пішохідному переході. Марк вирішує вбити представника феміди.

 

І тут починається найцікавіше.

 

Помста

 

Це тільки на перший погляд здається, що роман – про больові точки України: нечесних суддів, корупцію, кругову поруку в органах влади. Однак сам Андрій Любки говорить, що не мав наміру ятрити ці рани нашого соціуму. Ці проблеми – тільки фон, на якому розкривається одвічна тема світової літератури – жага помсти.

 

Кров за кров, брат за брата. Помста є популярним літературним сюжетом ще з античности. Грецька трагедія “Орестея” драматурга Есхіла, де Орест хоче вбити матір аби поквитатися за свого тата. У середні віки феномен помсти розкривається у “Гамлеті” Вільяма Шекспіра. У довгому 19 столітті Тарас Бульба мстить сину Андрію за те, що він покинув козаків та перейшов воювати до поляків.  Та навіть Богдан Хмельницький починає повстання, яке згодом історики назвуть революцією, бо шляхтич Даніель Чаплинський спалив його хутір, вбив сина та згвалтував чи викрав дружину.

У романі “Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан” Микола Зінченко – це то же вам Чаплинський, який викрадає дружину Марка, але викрадає її з життя героя, з життя взагалі. Тоді Хмельницький звернувся до польського короля з проханням покарати зажерливого шляхтича, але король розвів руками, мовляв, Богдане ти що слабак і шаблі не маєш.

 

У романі Андрія Любки герой звертається до поліції, мовляв, суддя був п’яний, він має сісти за грати. А копи говорять Марку – ні, суддя був тверезий, ти що розуму не маєш таке говорити.

 

І в цей момент серце Марка породжує ідею помсти.

Ця помста може зродити справжню революція, так само як і помста Хмельницького. Та для цього потрібні певні умови. Марк має убити Миколу Зінченка і на суді заявити, що скоїв атентат аби вся Україна дізналася про це й таким чином дати приклад іншим – вбивайте суддів нечесних, громіть цю систему.

 

Чи зробить Марк саме так, чи ні – то вже дізнаєтеся з роману, не буду зараз спойлерити, лишень додам що й сама ця помста, яку задумує герой – полотно, на якому розгортається психологія героя, показуються його зміни. Адже у хорошому романі герой більше не буде, таким як раніше. Він має змінитися. І Марк зміниться. І суддя Микола Зінченко зміниться. От тільки як?

 

Провінція

 

Під час презентації Андрій Любка сказав, що краще бути першим у провінції, ніж другим у Римі. Таку тезу неодноразово чув він інших письменників та менеджерів літератури, зокрема Юрія Матевощука, організатора мистецького фестивалю “Ї” у Тернополі.

З іншого боку – провінціалізм є найбільшою вадою українців, вважає письменник і художник Лесь Подерв’янький. Провінційність для нього – коли людину висмикують з його звичного середовища і поміщають в абсолютно інше.

 

“Я думаю, що Віктор Янукович був би прекрасним завідувачем гаражем, але чорт його смикнув стати президентом. У нас всі біди від того, що прекрасний колгоспник раптово стає депутатом Верховної Ради”, – сказав Подерв’янський у одному з інтерв’ю.

 

Андрій Любка вважає, що провінційність – це добре, коли людина свідомо обирає життя у провінції, планує свій графік та успішно працює в невеликому містечку. Так само робить і головний герой роману Марк. Він ненавидить Київ, не хоче залишатися у Варшаві, де навчався та познайомився з Ралукою. Він приїздить з дівчиною до Ужгороду, де засновує неурядову організацію “Нова Європа”, здобуває на її діяльність грант та реалізовує аналітичні проекти, пов’язані з міжнародною політикою у Східній та Центральній Європі.

Це та успішна і приємна провінційність, яка правдиво є в Україні, при цьому самі українці – не є провінціалами. Вони засновують свої проекти, вони знаходять на це інвестиції, вони у провінції працюють, створюючи продукт європейського масштабу.

 

Тому роман Андрія Любки тим і примітний, що провінційність постає не як недолік, а як перевага. В Ужгороді – тихе спокійне життя, не треба платити десятки тисяч гривень за квартиру, як у Києві, можна працювати над серйозними проектами та кататися до Європи.

 

З іншого боку, Марк іноді поводить себе як провінціал. Аби заволодіти Ралукою, він знайомлячись із нею, запрошує дівчину в Оперу. Ралука сама з провінції, проте – з румунської. У її місті Констанца немає опери, як і в Ужгороді. Тому Варшавська Опера зближує двох провінціалів.

 

Культурний компас

 

Роман Андрія Любки – певного роду вказівник по культурі Східної та Центральної Європи. У цьому сенсі робимо алюзію до творів одного популярного американського письменника.

 

У творчості Стівена Кінга є чимало згадок і відсилок на відомих американських музикантів, літераторів та митців. Саме тому книги короля жахів можна вважати своєрідним путівником культурою Сполучених Штатів Америки.

 

У своїх творах Стівен Кінг хвалить багатьох авторів. Він цитує чимало музикантів, і це свідчить що він слухає багацько музики. Він також постійно читає. Завдяки тому, що він багато читає, він класно і пише. Розумієте, музикант, письменник, художник не може бути плідним не переробляючи весь творчий доробок, який був до нього. Навіть якщо подивитися на сучасний розвиток музики, можна відмітити появу багатьох нових гуртів та імен, але є одна проблема: вони швидко видихаються. Чому? Та бо вони не намагаються слухати і переробляти те, шо вже зіграно до них. Нічого кардинально нового ти зараз не почуєш. Сучасні виконавці не знають того, що було до них. Так само і з літературою. Якщо ти не читаєш, то ти зможеш написати тільки одну книжку про свій пережитий досвід. На більше тебе не вистачить. Тому будь-який хороший письменник просто зобов’язаний багато читати.

У романі «11.22.63» Стівен Кінг згадував про творчість письменника Джерома Девіда Селінджера, а зокрема його книгу «Над прірвою в житі». У Кінга головний герой роману Джейкоб Еппінг говорить з бібліотекаркою Денголмської школи Мімі Коркоран про доцільність вивчення роману у шкільній програмі з літератури.

Андрій Любка у своєму романі теж згадує відомих і невідомих митців. Так, він знайомить нас з містом Констанца через творчість й біографію римського поета Овідія.

Марк презентує Закарпаття вдаючись до розповіді про Тіводота Костку – закарпатського художника. Було би банально, якби Андрій Любка обрав Енді Воргола, бо батька поп-арту знають, а Костку – ні, й це дуже цінно: хороша література має відкривати нове.

Роман Андрія Любки відкрив нове – нову Україну, де можна успішно жити в провінції, де український суддя не товстий хабарник, а спортивний чоловік, де іноземка може обрати для життя Ужгород, а не Варшаву, й де герої – еволюціонують, стають іншими. Бо провінціали у поганому розумінні цього поняття на те й провінціали, бо не змінюються, а живуть сірим, нецікавим життям.

Роман Коржик

Текст написано за мотивами презентації роману “Твій погляд, Чіо-Чіо-сан”, яка відбулася у Полтаві 20 лютого 2018 року.

Фото: Роман Таратута