Пам’ятники літературним героям та де їх шукати

Більшість із нас звикла до того, що зазвичай пам’ятники встановлюються на вшанування якихось реальних  історичних діячів, королів, гетьманів. Інколи бронзові чи кам’яні постаменти зводять на честь письменників, художників або музикантів. А от пам’ятники вигаданим літературним  персонажам  – то рідкість.  Однак і такі бувають.

Зазвичай вони більш яскраві та креативні ніж скульптури вождям, диктаторам, державникам.  Тож давайте переглянемо на пам’ятники літературним героям з наших улюблених книг.

«А ми хлопці копачі – дохла кішка на плечі»

Перший в історії пам’ятник літературним героям встановили у США, в  містечку Ганнібал, штат Міссісіпі. Саме там своє дитинство проводив «батя» американської літератури Марк Твен. Він же і написав знамениту історії про двох божевільних малих бешкетників ,які своїми діяннями виносили мозок як вигаданим спів-персонажам  книги, так і всім, хто цей шедевр читав.

«Пригоди Гекльберрі Фінна» видані у 1884 році. Як бачите книга за якихось 42 роки стала культовою, а персонажі заледве не національними героями. То ж і вирішили хлопцям на великому Кардіффському пагорбі у центрі міста спорудити постамент і відлити дві бронзові фігури. Том Сойєр та Гекльберрі Фінн з гарним настроєм ідуть собі в подертих штанах, тримаючи дохлу кішку, перекинуту через плече.

Дедуктивний пам’ятник

Шерлок Холмс не носив мертвих котів на плечах. Зате він завдяки своєму дедуктивному методу знаходив людей, які робили інших людей мертвими, або ж нещасними.  Приватний детектив став настільки популярним, що фанати Холмса просто не могли стриматися, і понаставляли в його честь купу пам’ятників.  Тож сьогодні у  світі існує чимало пам’ятних знаків, пов’язаних з ім’ям літературного героя, детектива Шерлока Холмса. Меморіальні дошки прикрашають бар «Крітеріон» на Піккаділлі, де Ватсон вперше дізнався про Холмса, хімічну лабораторію лікарні Святого Бартоломея, де відбулася їх перша зустріч, околиці Рейхенбахського водоспаду (Швейцарія), де Холмс бився з Моріарті.

Пам’ятників Шерлоку Холмсу не менше. Його перша статуя з’явилася в 1988 році в Мейрінгене (Швейцарія), наступну відкрили в Каруїдзава (Японія). У 1991 році бронзовий Холмс був встановлений на Пікарді-плейс в Единбурзі, де народився творець Холмса сер Артур Конан Дойл.

У Лондоні пам’ятник Шерлоку Холмсу відкрито 24 вересня 1999 на станції метро Бейкер-стріт. Холмс вдумливо дивиться у далечінь Він одягнений у довгий плащ, капелюх з невеликими полями і тримає трубку в правій руці. Автором триметрового бронзового пам’ятника став англійський скульптор Джон Даблдей.

Бронзовий борець із вітряками

Мігель Сервантес  створив Хитромудрого іда́льго Дон Кіхота з Лама́нчі ,і тепер борця з вітряками  не тільки знають та обожнюють у всьому світі – на його честь встановлюють пам’ятники.

В знак пошани та любові цього героя увічнили у бронзі, металі, граніті та дереві. Де тільки немає пам’ятника цьому славетному лицарю! Дон Кіхоту та його зброєносцю встановлена рекордна кількість пам’ятників. Буенос-Айрес, Гавана, Брюссель, Мехіко, Хемніц та інші міста можуть похвалитися такими монументами.

Але найперший пам’ятник  герої спорудили встановлений  в Іспанському Мадриді.

Та й то, важко це творіння назвати пам’ятником. Це навіть ціла композиція.  З низу біля підніжжя стели сидить сам Мігель де Сервантес з книгою в руці, а перед ним Дон Кіхот на своєму коні Росинанті. Поруч –  його вірний зброєносець Санчо Панса на віслюку. Ліворуч і праворуч від Сервантеса дві жінки. Стверджують, що це сама Дульсінея Табоська, але тільки одна з них добра і жіночна, який її представляв Дон Кіхот, а інша грубувата сільська жінка, якою вона і була насправді. Так би мовити, два образи Дульсінеї.

Пам’ятник  лицарю Дон Кіхоту хотіли відкрити на честь 300-річчя від дня смерті Сервантеса ще в 1916 році. Довго тривала тяганина з будівництвом, аж поки у 1925 році не почалися будівельні роботи. Автором проекту став іспанський скульптора Лоренцо Коельо-Валера. Спорудили літературний комплекс  в 1925 році.  Відкритий він був 13 жовтня 1929 році,  а от остаточно його добудований лише в 50-і роки. І зробив це син скультптора Лоренцо Коельо-Валера.

А що там у Полтаві?

Так, у Полтаві жив і творив Іван Котляревський. Так, тут навчався Микола Гоголь. У нас не раз бував Тарас Шевченко. На Полтавщині народилося та проживало десятки відомих письменників. Але нажаль пам’ятник літературному герою у нас лише один, і це ще під питанням, чи можна вважати Марусю Чурай літературним героєм. Мені здається, що все ж таки можна. По-перше, Маруся є напів-легендарною особою. Про неї іде мова у народних легендах, піснях, але фактів про реальне існування Марусі майже немає. За однією з версій Маруся Чурай народилася в 1625 році у Полтаві ,в будинку неподалік річки Ворскла, що був поруч з Хрестовоздвиженським монастирем.

З нову ж таки, за легендою Марусю спіткало нещасливе кохання. У неї закохався козак  Іван Іскра, але серце співучої полтавки належало іншому. Ним був Грицько Бобренко, син заможного хорунжого Полтавського полку. Але батьки Гриця хотіли щоби він одружився на племінниці відомого полковника Мартина Пушкаря. Її звали Галія Вишняк.

Ой, фух, полтавська Санта-Барбара виходить….

У 1648 році розпочалася  війна під керівництвом Богдана Хмельницького.  Альфа-самці Гриць Бобренко та Іван Іскра  відправилися воювати  проти ляхів невірних. Потім було перемир’я, під час якого Гриць одружився з Галею Вишняк. Маруся хотіла накласти на себе руки, але  моторний парубок Іван Іскра якось так випадково проходив повз, і врятував кохану від суїциду.

Маруся вижила і зажадала помститися Грицьку

Одного разу дівчина зустріла Гриця разом з молодою дружиною на вечорницях, влаштованих подругою Марусі. Там вона отруїла Гриця.

Суд приговорив Марусю Чурай до смертної кари, проте вона була амністована універсалом гетьмана Богдана Хмельницького, який за кілька хвилин до страти привіз Іван Іскра. Наказ містив такий текст:

 – В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марусі Чурай, в пам’ять героїчної загибелі батька і заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити.

Про все це у своїй поемі написала українська поетка Ліна Костенко. Тож будемо вважати  Марусю Чурай героєм літературним, а отже Полтава отримає перший та єдиний літературно-геройський пам’ятник.

Сам пам’ятник споруджували 3 місяці, спочатку зробивши модель дівчини з глини, а потім з бетону.

Його відкрили 14 квітня 2006 року. Його авторами є полтавські скульптори Дмитро Коршунов та Валерій Голуб. Пам’ятник виготовлений із залізобетону та окований міддю, його висота — 3,5 метри.

Крім Гекльберрі, Холмса і компанії по всьому світу ще багацько пам’ятників літературним героям – бравому вояку Швейку, Гулліверу, Маленькому принцу, Барону Мюнхаузену. Про них можна довго і цікаво розповідати. Думаю, варто спробувати ще разок наступного разу…

Роман Коржик