Coworking для нобелівського лауреата. Що Іван Бунін робив у Полтаві

«Саме у Полтаві я почав писати більш-менш серйозну белетристику», – зазначав у своїх мемуарах Іван Бунін. Тож давайте спробуємо пригадати, як жив та що поробляв у Духовній столиці нобелівський лауреат.

Лауреат нобелівської премії з літератури 1933 року, російський письменник Іван Бунін розпочав свій творчий шлях саме у Полтаві. Ще у 1891 він приїздить сюди на гостини до свого брата Юліана і вирішує тут залишитися. Протягом наступних шести років Іван Олексійович працював у Полтавській земській бібліотеці, був журналістом місцевих видань та почав писати добрі прозові твори.

Саме у Полтаві я почав писати більш менш серйозну белетристику, – згадував у своїх мемуарах письменник.

У своїй автобіографії Бунін писав, що у Полтаві він знайшов добру роботу, яка лишала йому багато вільного часу для подорожування та заняття літературою, самоосвітою. Він працював у бібліотеці, статистичному бюро, куди подався, бо начальником установи був його брат. Така собі корупція, конфлікт інтересів.

До більш нормального життя, до більш правильної роботи літературної та освітньої я повернувся переселившись в Полтаву, де брат Юлій завідував статистичним бюро губернського земства. У Полтаві я був бібліотекарем земської управи, потім теж статистиком, багато кореспондував в газети про земські справах. Старанно вчився, писав, їздив і ходив по Малоросії, – служба у мене була легка і вільна, – потім, захоплений толстовською проповіддю, став відвідувати «братів», які жили під Полтавою і в Сумському повіті, бралися до бондарного ремесла, пробували торгувати виданнями «Посередника». Але сам же Толстой, до якого я їздив з А. А. Волкенштейн, і споглядання якого справило на мене істинно приголомшливе враження, і відхилив мене опрощатися до кінця. (Як до художника я ставився до нього і тоді вже з не меншим захопленням. Але на цей час припадає і моє захоплення Флобером, а поряд з цим – «Словом о полку Ігоревім», малоросійськими «думами», – тими, що найбільш величні і урочисті, – деякими речами Міцкевича, особливо його кримськими сонетами, баладами, сторінками з «Пана Тадеуша»: заради Міцкевича я навіть вчився по-польськи.), – згадував Бунін.

Робота в бібліотеці взагалі була халявною: до читальних залів за весь день могло прийти лишень кілька відвідувачів.

Життя моє стало ще вільніше, — писав згодом в автобіографічній повісті «Ліка». — Я цілі дні сидів… в повній самотності, писав, читав, а коли хотів, міг тиждень не заглядати сюди, – згадував нобелівський лауреат.

Тож Бунін міг робити що завгодно: пиво пити, дівчат водити. Але він обрав заняття літературою. І не помилився. Пізніше цей досвід допоможе йому стати нобелівським лауреатом. А це з біса почесно.

Бо письменниками не народжуються, ними стають. Література – то є ремесло. Потрібно багацько писати, аби бути добрим автором. Саме цим Бунін і займався у Полтаві – багато писав, відточуючи своє письменницьке ремесло.

За основу його перших оповідань лягли спостереження за життям полтавців та селян степової частини України. Природа, фольклор та народна творчість, а також побачене у Полтаві, серйозно вплинули на ранню творчість письменника.

Приміром  оповідання «На край світу» написане в 1894 році було надруковане у Петербурзі. Воно розповідає про те, як відбувалися проводи переселенців з полтавського села в Уссурійський край.

Правдиве за змістом оповідання сповнене глибокого співчуття до того безвихідного становища, в якому перебували селяни з Великого Перевозу, що в пошуках кращої долі назавжди кидали рідне село, вирушаючи «на край світу»,  – пишеться на сайті краєзнавця Бориса Тристанова.

Бувало, що твори Буніна, написані під враженням від мандрів по Україні, друкувалися у Полтаві. Після того, як майбутній нобелівський лауреат відвідав Святогірський монастир на Дінці і місто Кам’янець-Подільський, він написав нарис «По Дніпру». Твір опублікували у «Полтавських губернських відомостях», тогочасній місцевій газеті.

Твори «На край світу», «Суходіл», повість «Ліка», оповідання «Танька» принесли Івану Буніну перші літературні успіхи. Редактор відомого на той час журналу «Русское багатство» написав позитивний відгук про творчість прозаїка, сказавши у статті, що з молодого автора вийде «великий письменник».

Як тільки Буніна почали друкувати, то для полтавських літераторів постать Івана Олексійовича стала авторитетною. Про це є свідчення в книзі В. Муромцевої-Буніної:

Місцеві поети-початківці іноді просили його послухати їхні вірші і сказати свою думку.

Тож саме у Полтаві було покладено початок літературної кар’єри письменника Івана Буніна, котрий майже через сорок років після того стане нобелівським лауреатом.

Інфографіка: Рузанна Давітян