“Who made it this song, мій синьоокий”. Український бренд розповів історію відомої співачки

Бренд “Who made it” до 8 березня розповів історію полтавської співачки Раїси Кириченко. 

Сьогодні 8 березня – день прав жінок, день прав людини. Раніше у Полтаві були вулиці, названі на честь активісток, які боролися за права жіноцтва – Клари Цеткін і Рози Люксембург. Але радянська ідеологія заплямувала їх боротьбу своїми ідеологічними штампами й тому назви цих вулиць були декомунізовані. І це чудово, бо декомунізація відкрила нам нашу історію, історію Полтави. Вулицю Рози Люксембург перейменували на честь Раїси Кириченко – відомої полтавської співачки. Що ми про неї знаємо?

Дівоче прізвище відомої співачки Раїси Кириченко – Корж. Мабуть, якби сучасний король поп-музики Макс Корж народився раніше, або міг мандрувати машиною часу, то вони б із пані Раїсою неодмінно заспівали дуетом. Ви тільки уявіть собі: «Я козачка твоя, я дружина твоя, я обираю жити в кайф». Найкраща колаборація, що тут ще сказати! Але зараз би цього не сталося, бо виступи Макса Коржа заборонені в Україні. Ось.

Перша колаборація пані Кириченко з музичним інструментом сталася ще у дитинстві, коли батько подарував їй трофейну губну гармошку, яку здобув на полях баталій Другої світової війни у боротьбі з нацистами. З того дня музичне мистецтво та героїня нашої оповіді стали нерозлучними сестрами.
Але ця нерозлучність супроводжувалася важкими втратами.

У 14 років на військовій службі загинув рідний брат Сашко. Через два роки пішов із життя тато. 16-літня Рая була змушена йти працювати на ферму. Кожного дня юній красуні доводилося доїти по 14 корів. Плюс робота вдома, огород. Несолодке життя, це точно. Та музика рятувала. Навіть більше. Мистецтво пісні дало Раїсі Корж не тільки життєвий запал, а й зелене світло у світ радянського шоу-бізнесу.

А все почалося у кузові вантажівки КРАЗ… Раїса співала у хорі доярок на фермі. Одного разу вона поїхала виступати у село Великі Кринки. Там відбувався святковий концерт. Сценою для виступу служив кузов вантажівки. Керівник народного хору Кременчуцького автомобільного заводу КрАЗ Павло Оченаш, почувши, як потужно співає молода Рая, запросив її працювати у місто на Дніпрі. Шлях від доярки до до супер-зіркової популярності розпочався.
Незабаром Раїса Кириченко поїде у гастролі по всьому світу й виступить навіть у Америці. Гонорар у 200 американських доларів Раїса Кириченко отримала за місяць активно концертної діяльності у Сполучених Штатах Америки — ворожій, капіталістичній країні до СРСР. І знову ж таки, дисонанс якийсь виходить. У СРСР влада ненавиділа США, американські цінності, вела холодну війну, а своїх найкращих співаків та науковців за досвідом посилали. От сиди, й думай, чи не були діячі культури всі поголовно шпигунами у лігві буржуазного звіра.

Сама ж Раїса Кириченко так описувала свої гастролі по Штатах, розповідаючи, що її на спеціальному інструктажі застерігали, щоб менше виходила на вулицю, адже там можуть пограбувати і навіть застрелити:

— Але грабувати було нічого — адже усі ми їхали майже без грошей. Мали з дому кубики супу, кип’ятильник, тим і перебивалися, економлячи на всьому. Американські прикордонники не дозволили ввозити в країну сало й ковбасу — повитрушували усе в кошики, але один голова колгоспу все ж примудрився якось заховати ковбаси в піджак і потім усіх пригощав. Було це дико і принизливо. Почуватися в Америці жебраком, який не може випити кави чи купити дешевенький сувенір», — напише потім у своїй книзі спогадів Раїса. За місяць виступів отримала аж… 200 доларів, які видали за день до відльоту.

Загалом же під час поїздок і концертів у різних країнах та містах СРСР з пані Раїсою багато чого цікавого траплялося.

Під час одного з виступів її туфлі-шпильки застрягли між дошками сцени. Стояла Пані Раїса, співала і не могла з місця зрушити. Пісня була сумною, а їй сміятися від того всього хотілося. Врешті, довелося роззутися і виступати босоніж поруч з туфлями. А коли вже звучали оплески, її чоловік вибіг з-за лаштунків і буквально вирвав туфлі зі сцени.

Отака от історія про Раїсу Кириченко, нашу полтавську співачку. Історія полтавських людей багата на пригоди, нам є що пригадувати і розповідати.