“Я хочу розвивати українську музичну сцену” — фронтмен полтавського гурту “Quite Advice” Олександр Нос

Ми зустрілися з лідером музичного бенду й розмовляли про плани на майбутнє, про історію створення та й просто про життя музиканта.


Як взагалі твоє життя пов’язалось з музикою?

Десь в 13 років я вперше почув гурт Bullet For My Valentine, і дуже захотів навчитися грати їх пісню Tears Don’t Fall. Мама купила мені акустику і за два роки я нарешті зіграв цю пісню. Мрія була здійснена.

Що було потім ?

У 2016 році я почав писати пісні. Як тільки я мав якісь особисті переживання: задоволення або ж тривогу — я зразу їх записував, але це не було в стилі типу ”Мені так класно” або щось подібне; я намагався описати це класними метафорами. Потім у 2017 році я зустрів Влада Олефіра, барабанщика, з котрим ми написали перший сингл Liar. були часи, коли я жив у Києві, та приїздив на вихідних грати з ним нові пісні, готуватися до релізу.

Чи брав участь в якихось конкурсах?

В грудні минулого року наша група брала участь на онлайн платформі Louder.me, яку, до речі, створив Женя Тимчик (вокаліст групи ”Septa”). Суть полягає в тому, що на цій платформі музиканти можуть виставляти 15 секунд своєї пісні й потім вона потрапляє в батл з піснею іншого виконавця. Таким чином люди можуть лайкати того, хто їм подобається і визначати переможців. Так ми виграли публікацію в одному з провідних виданнях США METALSUCKS, що стало приводом до зняття кліпу.

Звідки з’явилась ідея зняти такий кліп і як відреагували люди?

Я пам’ятаю як ми тільки виставили пісню на SoundCloud – за один день ми набрали близько тисячі прослуховувань! Потім потрапили в чарт ”Альтернативний метал” і протримались там тиждень. А вже вісім місяців потому публікація має двадцять тисяч переглядів!

Якщо про задум кліпу: то я хотів поєднати мистецтво з музикою. Одного разу я був в кав’ярні та там була картина моря з багатьма кольоровими відтінками. Я надихнувся цим і захотів показати емоції та щось більше, ніж просто логотип або бренд, що ви можете і бачити в моєму кліпі.

 

Як ти бачиш альтернативну сцену в Україні сьогодні?

Сцена бореться за свого слухача, і в нас потихеньку, зі скрипом, та наче все виходить. Я слідкую за розвитком сучасної української музичної сцени з 2013 року, і за ці 6 років дійсно є хороші здвиги. З’явилися гурти, котрі не соромно показувати людям в Блаблакарі чи в кав’ярні, коли подорожуєш Польщею чи Німеччиною. Людям заходить українське музло, їм цікаво, що в нас грають.

З’явилися також і локальні двіжухи, котрі підтримуються тісним колом друзів — і це здорово. Серед музикантів також відчувається підтримка. Ми можемо грати різну музику, проте допомагаємо одне одному на студійному чи концертному рівні.

Проте все ще мало людей ходять на концерти. Як на мене, виконавцям потрібно більше вкачувати скіл проведення живих виступів, щоб на вас дійсно хотілося приходити та дивитися наживо. В нас вже є кілька гуртів, в котрих ми можемо навчитися цьому. Думаю, все ще попереду.

Кого ти показвував у Блаблакарі чи кав’ярні, коли подорожував Європою? Які українські гугрти рекламував західному слухачеві?

Quiet Advice, The Nietzsche, Мегамасс, Favn та Me’leron.

І якою була реакція європейців?

Вразив я їх якістю та різноманітністю нашої сцени. Бо показував від Maiak і Курган & Агрегат до Кат і Burrow. Вони були в захваті, що ми можемо скільки кльових речей запропонувати взагалі.

Чи не здається тобі, що альтернативна музика трохи в занепаді? От років 10 тому на якийсь підвальний рок-концерт, на невідомий локальний гурт можна було зібрати 300-400 глядачів. А сьогодні, якщо людей 100 прийде — то буде щастя. Що сталося?

Звісно, що в занепаді. Проблема комплексна, і вона з обох сторін сцени. На майже всіх найвідоміших фестивалях важкої музики в хедлайнерах стоять гурти, котрі сформовані ще в 90-х чи нульових роках. Бракує свіжої крові. Проте на ці ж молоді гурти не ходять так багато людей, якими б вони класними не були. Глядач хоче все тих же своїх стареньких улюбленців. Тож треба підкоряти молодь. А молодь зараз тусується на фестивалях під реп виконавців, про котрих ще три роки тому ніхто нічого не чув. Ось чому нам потрібно навчитися — бути на три кроки попереду всіх.

Писати надзвичайно оригінально та все ще сприйнятно знайомо для слухачів. І головне так, щоб це було актуально саме зараз.

Чому реп став таким популярним? Реп завжди мав свою аудиторію, але зараз в Україні, реп явно має більшу авдиторію, ніж альтернативний рок. Чому?

На мою думку, у людей було перенасичення альтернативною музикою, і вони зажадали чогось нового. Сам також не можу довго слухати тяж, і включаю щось лайтове на зміну. Проте необов’язково реп.

Ти пробував колаборувати музику з мистецтвом. У кліпі liar – фарби, концепт. Думав про співпрацю з іншими мистецтвами — поезією, хореографією, театром?

Я поки що зосереджений на візуальному мистецтві, дуже подобаються працювати з акрилом. У мене є кілька картин, створених разом з подругою. Поки що будемо продовжувати копати в цей напрям.

 

Що плануєш далі, є плани на майбутнє?

Я вже маю свою музичну студію. В планах — хочу випустити свій перший EP. Цей міні-альбом складатиметься з п’яти пісень, одна з них буде українською. Мені подобається моя справа, тому й цим займаюсь, думаю це переросте щось в дещо більше.

Quiet Advice у соцмережах:

Facebook: https://www.facebook.com/quietadvice  

Instagram: https://www.instagram.com/quietadvice 

Bandcamp: https://quietadvice.bandcamp.com/releases 

SoundCloud: https://soundcloud.com/quiet-advice/liar 

31 жовтня Quiet Advice виступить разом з київською командою Bojevilla. Концерт відбудеться на Fest Studio. Детальна інформація – тут. 

Розмову провели Христина Марчак та Роман Коржик

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: