“Паліндром” – “В комі”. Ми були на зйомках кліпу і зараз розкажемо вам усе

Відтворити голоси й звуки міста, передати словами пекучий холод, що виїдав мурашок на руках оператора  й,  зрештою, стати вашим вухом на час зйомок кліпу на пісню “В комі” гурту “Паліндром”.


Паліндромами називають слова або фрази, які читаються однаково як зліва направо, так і справа наліво.

Сама назва гурту  натякає на провокативну непопулярність. Тобто, і тексти пісень, і назва проекту є апріорі неоднозначними, такими, які зрозумілі не всім. І за тим стоїть глибока екзистенція соліста, який робить музику заради музики…

А поки дощ накрапав дедалі густіше на горизонті з’явились 4 тіні… Пара репортерів, наближаючись до четвірки в чорному, підслухала розмову:

  • У вас є сценарій? – спитав відеограф.
  • У нас є імпровізація! – відповів соліст гурту Степан.

Через хвилину усі разом ми покрокували у невідомому напрямку…

 

Кадр 1

Закапелок на вулиці Староміський підсвічує вивіска сексшопу “No TABOO”, звук машин і шматок вимощеної бруківки монтує сцену із особливим антуражем – справжнім, життєвим.

 

 

Степан вийшов на вулицю аби заспівати про те, що турбує, що наболіло – “люди в комі, моє місто в комі…”.

Поряд з ним кохана Ляна. Вони прийшли  на зйомки в джинсах однакового фасону й схожих відтінків: Степан – у сірих, Ляна – у кольору хакі. Через пару годин, Ляна зізнається, що попередньої домовленості не було, так вийшло випадково.

Випадково пишуться і тексти пісень. За дубовим антикварним столом, що стоїть в кімнаті з жовтуватими стінами починається містерія… І трепет полягає у тому, що сам автор не знає чим закінчиться ця невідомість, що народиться опісля його екстазу з музикою.

Несподівано піднявся сильний вітер, руки оператора вкрились мурахами, й знімальна група, перехопившись благальними поглядами, шкурнула в сторону базару. Ми й не думали, що сховок від вітру стане місцем для незабутніх кадрів.

Кадр 2

В одному з коридорів ринку “Добробут” самотньо світиться продуктова крамниця із чипсами й солодкими паличками на прилавках.

Продавчиня Людмила відсахнувшись від банди в чорному (знімальної групи проекту) зачинила двері неохоче погодившись стати частиною кліпу.  Однак, майже невидимою. Жінка поспіхом сховалась за стелажі з продуктами, хоча її маківка періодично виринала на видноту й потрапляла в камеру.

 

Шестеро порушників спокою міста розклали апаратуру, розставили ліхтарі й чорна безодня об’єктиву почала фіксувати Степана на тлі крамниці в радянському стилі.

 

Налякана продавчиня метушилась за склом дверей, однак після завершення зйомок, Людмила усміхалась і цікавилась, де можна побачити “шедевр, який ви тут назнімали”.

Ніч затьмарювала вечір, а незмінні шестеро в чорному крокували до наступної локації.

Рендомно обрали стіну багатоповерхівки з графіті …

 

 

Кадр 3

 

моє місто в комі

де ми не знайомі

в книжці телефонній

там тебе нема, тебе нема

 

 

На цьому слові Степана обірвали перехожі, які прямували до під’їзду, що слугував логічною ілюстрацією для слів “місто в комі”. І це не останній непередбачуваний збіг. Справа в тому, що члени знімальної групи з репортерами редакції справді “не знайомі”, себто бачились вперше.

Правдивість слів додавала магії. За кілька хвилин, зачаровані,  ми котились у безлюдному трамваї у невідомому напрямку…

“Зйомки тривають”, – нагадав “відеограф Вадим”.

Згодом, невідомий напрямок став відомим…

 

Кадр 4. Завершальний

 

Вийшли “чорні” поблизу храму св.Анни. То була остання наша станція. Вадим зробив кілька кадрів на пам’ять.

 

Була пізня година й трохи кортіло спати. Степан, хоч і був втомленим, проте сяяв від щастя. Через кілька тижнів монтажу, він, крізь монітори й екрани доніс свою екзистенцію слухачеві. Певно, вони знайдуть спільну мову.

Репортаж: Таня Мороз

Фото: Vadym Rybin

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: