“Паліндром” – “В комі”. Ми були на зйомках кліпу і зараз розкажемо вам усе

Відтворити голоси й звуки міста, передати словами пекучий холод, що виїдав мурашок на руках оператора  й,  зрештою, стати вашим вухом на час зйомок кліпу на пісню “В комі” гурту “Паліндром”.

---

Паліндромами називають слова або фрази, які читаються однаково як зліва направо, так і справа наліво.

Сама назва гурту  натякає на провокативну непопулярність. Тобто, і тексти пісень, і назва проекту є апріорі неоднозначними, такими, які зрозумілі не всім. І за тим стоїть глибока екзистенція соліста, який робить музику заради музики…

А поки дощ накрапав дедалі густіше на горизонті з’явились 4 тіні… Пара репортерів, наближаючись до четвірки в чорному, підслухала розмову:

• У вас є сценарій? – спитав відеограф.
• У нас є імпровізація! – відповів соліст гурту Степан.

Через хвилину усі разом ми покрокували у невідомому напрямку…

 

Кадр 1

Закапелок на вулиці Староміський підсвічує вивіска сексшопу “No TABOO”, звук машин і шматок вимощеної бруківки монтує сцену із особливим антуражем – справжнім, життєвим.

 

 

Степан вийшов на вулицю аби заспівати про те, що турбує, що наболіло – “люди в комі, моє місто в комі…”.

Поряд з ним кохана Ляна. Вони прийшли  на зйомки в джинсах однакового фасону й схожих відтінків: Степан – у сірих, Ляна – у кольору хакі. Через пару годин, Ляна зізнається, що попередньої домовленості не було, так вийшло випадково.

Випадково пишуться і тексти пісень. За дубовим антикварним столом, що стоїть в кімнаті з жовтуватими стінами починається містерія… І трепет полягає у тому, що сам автор не знає чим закінчиться ця невідомість, що народиться опісля його екстазу з музикою.

Несподівано піднявся сильний вітер, руки оператора вкрились мурахами, й знімальна група, перехопившись благальними поглядами, шкурнула в сторону базару. Ми й не думали, що сховок від вітру стане місцем для незабутніх кадрів.

Кадр 2

В одному з коридорів ринку “Добробут” самотньо світиться продуктова крамниця із чипсами й солодкими паличками на прилавках.

Продавчиня Людмила відсахнувшись від банди в чорному (знімальної групи проекту) зачинила двері неохоче погодившись стати частиною кліпу.  Однак, майже невидимою. Жінка поспіхом сховалась за стелажі з продуктами, хоча її маківка періодично виринала на видноту й потрапляла в камеру.

 

Шестеро порушників спокою міста розклали апаратуру, розставили ліхтарі й чорна безодня об’єктиву почала фіксувати Степана на тлі крамниці в радянському стилі.

 

Налякана продавчиня метушилась за склом дверей, однак після завершення зйомок, Людмила усміхалась і цікавилась, де можна побачити “шедевр, який ви тут назнімали”.

Ніч затьмарювала вечір, а незмінні шестеро в чорному крокували до наступної локації.

Рендомно обрали стіну багатоповерхівки з графіті …

 

 

Кадр 3

 

моє місто в комі

де ми не знайомі

в книжці телефонній

там тебе нема, тебе нема

 

 

На цьому слові Степана обірвали перехожі, які прямували до під’їзду, що слугував логічною ілюстрацією для слів “місто в комі”. І це не останній непередбачуваний збіг. Справа в тому, що члени знімальної групи з репортерами редакції справді “не знайомі”, себто бачились вперше.

Правдивість слів додавала магії. За кілька хвилин, зачаровані,  ми котились у безлюдному трамваї у невідомому напрямку…

“Зйомки тривають”, – нагадав “відеограф Вадим”.

Згодом, невідомий напрямок став відомим…

 

Кадр 4. Завершальний

 

Вийшли “чорні” поблизу храму св.Анни. То була остання наша станція. Вадим зробив кілька кадрів на пам’ять.

 

Була пізня година й трохи кортіло спати. Степан, хоч і був втомленим, проте сяяв від щастя. Через кілька тижнів монтажу, він, крізь монітори й екрани доніс свою екзистенцію слухачеві. Певно, вони знайдуть спільну мову.

Репортаж: Таня Мороз

Фото: Vadym Rybin